Cвященомученик Дорофей, єпископ Тирський

Місяця червня на 5-й день

Святий Доротей був єпископом Тирського града в часи Диоклетіяна, нечестивого царя римського. Налягло тоді на християн люте гоніння, і покинув святий Доротей престол свій, і ховався по незнаних місцях. Коли воцарився Великий Константин і тишу прийняла Христова Церква, святий Доротей знову до Тиру на престол свій повернувся. І пас добре стадо словесних овець, багатьох з ідолопоклонницького блуду приводячи до Бога. І продовжилося життя його аж до Юліана Відступника”. Коли той прийняв царство, спочатку не гонив відкрито Церкви, а приховано, звелівши однодумним князям своїм, що землями володіли, мучити й убивати християн. Доротей же святий, бачачи знову катування велике, яке нечестиві чинять вірним, знову покинув престол Тирської Церкви, уникаючи рук катівських і даючи місце гніву: звелів Господь не віддавати себе біді, що явно находить від гонителів, але втікати від них: “Коли, — казав, — гонять вас у граді цьому, втікайте в інший”. Тому вийшов з Тиру і прийшов у Тракію, але й там ідолослужителів не уникнув: Бог прикликав його до вінця мученицького. В Удському граді схопили його Юліанові князі. Багато ран зазнавши й різні страждання перетерпівши, передав у муках блаженну душу свою в руки Христа Бога. Старий був вельми: мав від народження свого сто сім літ. Залишив після себе писання різні, Церкві потрібні, грецькою і латинською мовою — знав обидві ті мови добре, у премудрості ж духовній і зовнішній досконалий був. І написав житія пророків, й апостолів, й інші корисні слова і сказання, нині ж сам записаний до книги життя, перебуває з тими святими, про яких написав.

Тропарі, кондаки, молитви та величання