Пророк Ісая

Місяця травня на 9-й день

Святий пророк Ісая родом був з Єрусалиму, з роду царів Юдиних, син Амоса, не пророка Амоса, але іншого. Пророк-бо Амос був родом із Текоа, а не Єрусалиму, один з випасачів худоби, не з дому царського, а вшанований між святими пророками. А батько Ісаї Амос був одним із родичів царів єрусалимських, брат рідний Амесія, царя Юди, і не вшанований між пророками святими. Ісая ж, син його, у страху Божому вихований і закону Господнього навчений, коли віку дорослого дійшов, поєднався законним шлюбом і дітей народив, як же сам про те повідомляє. “Приступив, — каже, — до пророчиці”, тобто до дружини своєї, взятої у співжиття з лику дівчат, які в церкві Господній до віку шлюбного працювали, добродійної і святої, що ненастанно молитися звикла, і сподобленої благодаті пророчої за богоугодне її життя. З двох причин пророчицею названа: і тому, що дружина пророка, і тому, що сама дар пророкування від Бога прийняла. І зачала в утробі від мужа свого святого Ісаї-пророка, і народила сина. І знову Ісая говорить: “Ось я і діти, які мені дав Бог”. Тут, за розумінням тлумачів, про природних своїх дітей розповідає. Згадано в його пророцтві сина його Шеар-Яшува. А блаженний Єронім з єврейського переказу розповідає про святого Ісаю і те, що він по матері є дідом Манасії-царя, ката свого: від дочки-бо його Офовії, що Єзекії-цареві пошлюблена була, Манасія народився. Почав же Ісая святий пророкувати за царювання Азарії, царя Юди, який і Озією в Письмі Святому називається. Був же той цар сином Амосія-царя, братанком же Амоса, батька Ісаї. І пророкував Ісая святий у дні того царя Азарія (що й Озія), сина Амосії, і в дні царя Іофама, сина Озії, і в дні царя Ахаза, сина Іофамового, і в дні царя Єзекії, сина Ахазового, і в дні царя Манасії, сина Єзекії, від якого ж і постраждав. Як же і що пророкував, просторо його книга достатньо виявляє, з неї ж і життя його богоугодне відоме. Настільки ж добровгодний був Богові, що й бачити Його сподобився, як сидить на престолі високо і превознесено, навколо ж нього стоять шестикрилі серафими, що співають: “Свят, Свят, Господь Саваоф, повне небо і земля слави Його”. Коли ж те святий Ісая побачив, великого сповнився страху і сказав собі: “О окаянний я, як сподобився я, чоловік, що нечисті має уста і живе серед людей з нечистими устами, Господа Саваота бачити очима своїми?!” І спустився до нього один із серафимів, у руці мав вуглик гарячий, його ж кліщами взяв із вівтаря, торкнувся уст його і сказав: “Ось торкнувся до уст твоїх, і забере Господь беззаконня твоє, і гріхи твої очистить”. Після цього чув Ісая святий Господа, що до нього говорив: “Кого пошлю і хто піде до людей?” І сказав Ісая: “Ось я, пошли мене, Господи”. І послав його Господь до людей своїх — переконувати грішників до покаяння і майбутнє їм сповістити, тобто різні кари, якщо не покаються, милість і прощення, якщо навернуться до Бога з покаянням. Тому пророкував Ісая святий про речі різні, як-от про захоплення Галилеї і Самарії від асирійців, про нашестя Сенахерима на Юдею і про зруйнування багатьох країв і градів різними війнами. А найбільше пророкував про Христове від Пречистої Діви зачаття і Різдво задля визволення людського роду, каже-бо: “Ось Діва у лоні прийме, і народить Сина і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає “з нами Бог”. І знову: “Вийде паросток з кореня Єссея (тобто Пречиста Діва), і цвіт з нього процвіте (тобто Христос), і спочине на Ньому Дух Божий (що від Отця сходить і на Сині спочиває)”. І знову: “Дитинча нам народилося, Сина нам дано, в Нього ж влада на плечах, і дадуть ім’я Йому: Великий Порадник, Ангел й інше”. Про страсті Христові провістив: “Цей гріхи наші понесе і за нас болітиме, зранений буде за гріхи наші, і мучений через беззаконня наші, і раною Його ми всі зцілимося, як ягня на заколення ведеться, і як ягня перед тими, що стрижуть його, безголосий, так не розкриває уст своїх”. І про хрест Христовий провіщає, кажучи: “Слава Ливанова до тебе (Єрусалиме) прийде в Кипарисі, і Певзі, і Кедрі разом, прославити місце святе Моє (говорить Господь) і місце ніг Моїх прославлю”. Тоді про страшний другий Христовий прихід пророкує: “Ось Господь як вогонь прийде, і як буря зброя Його, віддати люттю помсти своєї і погроз у полум’ї вогненному, вогнем-бо Господнім осудиться ціла земля”.

Жив же Ісая святий, нехтуючи світом. Хоч-бо і родич був царів юдейських і міг велике мати багатство і славу світу цього, проте всім тим нехтував задля Бога і перебував з богоугодною дружиною своєю у добровільній, убогості і смиренні, у повстримності ж великій і суворості тілесній. Одягом його було веретище волосяне на голому тілі — і задля смирення, і для умертвлення плоті, і приклад тим давав покаяння для людей грішних, і так смиренно молився за них до Бога. Якось нагий три дні ходив по Єрусалимі, не соромлячись стількох багатьох людей, не шануючи благородства свого. Це ж зробив за велінням Господнім. За царювання Єзекеїла, коли Саргон, який і Сенахерів, цар асирійський, прийшов на Юдею із силою важкою, а Єзекія ж із єрусалимцями уповав на допомогу єгипетську і етіопську — звикли-бо були юдеї від єгиптян і етіопців мати допомогу і покладатися на них, — тоді святий Ісая переконував царя і людей, щоб більше до Бога, ніж до людей, зверталися і у Вишнього просили і сподівалися від Нього допомоги, а не від тих, які й себе не можуть захистити: зблизилися-бо їхні зруйнування і загибель. І пророкував про єгипетську й етіопську загибель, яка скоро мала бути від того ж Сенахеріва, царя асирійського. Щоб відомішим було всім його пророцтво, нагий через цілий град пішов, було-бо до нього слово Господнє, що говорило: “Іди скинь веретище з чересл своїх, і з сандалів своїх визуйся, і ходи босий і нагий”. І ходив так пророк три дні, словами розповідаючи і наготою своєю виявляючи те, що оголяться з допомоги єгипетської і етіопської юдеї, на яку марно сподіваються, і що таким чином єгиптян та етіопців у полон нагими вестимуть. Говорить-бо Господь: “Як же ходить Ісая, раб мій, нагий і босий, так відведе цар асирійський полонених єгипетських і етіопських, молодих і старих, нагих і босих, відкритий встид їх на осоромлення їх”. Ще ж пророк тією наготою своєю творив прообраз наготи Христа, Господа нашого, на хресті на огляд всім оголеного, яку Він виявив волю перетерпіти за наготу Адамову, у раю після переступу заповіді Божої пізнану. Сповнилося ж скоро Ісаїне пророцтво про Єгипет і Ефіопію, Санхерів-бо, асирійський цар, почувши, що Тіргака, цар етіопський, іде на них, помагаючи юдеям, обернувся проти нього і переміг його, повоював і полонив землю Єгипетську і Ефіопську і знову на Юдею прийшов, воюючи і займаючи гради. І нахвалявся Єрусалим взяти й ображав Бога Вишнього через Рапсака, воєводу свого, його ж послав із силою великою на царя Єзекію.

Був же і чудотворцем великий Ісая святий, бо коли Єрусалим в облозі від іншоплемінних бідував, через те що закінчилася вода, він молитвою своєю (як же про те святий Єпіфаній і святий Доротей Тирський пишуть) джерело води з-під гори Сіонської вивів. І назване було джерело те Силоам, тобто послане, бо від Бога через пророкову молитву спраглим людям послане. Чудесне було те джерело: самим-бо лише юдеям виточувало воду, а для іншоплемінних сухим було.

Визволив же і град Єрусалим від облоги варварської пророк святий молитвою. Одної-бо ночі ангел Господній зійшов, убив з полку асирійського сто вісімдесят і п’ять тисяч, і, вставши зранку, знайшли велику кількість тіл мертвих, і вжахнувся Санхерів, і втік зі встидом з Єрусалиму, й оселився в Ніневії, де й убили його сини його.

Ще ж Ісая святий зцілив царя Єзекію від хвороби, якою розхворівся був до смерти, і сповістив йому від лиця Господнього, що через сльози його додається до років життя його літ п’ятнадцять. На знак правдивості того сонце вдень повернулося назад на десять ступнів, тобто на десять позначок, що на оролої, стінному годиннику. І був день той великий за подобою (проте не за рівністю) до того дня, в який колись Ісус Навин повернув сонце, перемагаючи супостатів. Таке чудо здивувало вселенну, і послав Меродах, син Бал’адана, цар вавилонський, послів своїх з дарами у Єрусалим до Єзекії, царя Юди, — і щоб відвідати його, чув-бо, що хворий той до смерти був і воскрес, разом і щоб спитати про чудо, яке сталося, коли сонце пішло назад і знову у свій хід повернулося. І відомо стало цареві вавилонському, що через Ісаю таке предивне сталося чудо. Єзекія ж радий був послам царя вавилонського дуже і показав їм усі багатства дому свого. І не сподобалося те було Господеві. Прийшов-бо до нього святий пророк Ісая і мовив: “Що бачили в домі твоєму мужі, які прийшли з Вавилону?” Відповів Єзекія: “Бачили все, і нема такої речі в домі моєму у скарбницях і в ризницях, якої б вони не бачили”. Сказав йому Ісая: “Послухай слів Господа Саваота: ось дні ідуть, говорить Господь, і візьмуть [вавилонці] все, що бачили в домі твоєму, і все, що зібрали батьки твої до нинішнього дня, у Вавилон піде, і нічого тут не зостанеться. Ще ж і дітей твоїх, яких ти народив, візьмуть, і відведуть у Вавилон, і зроблять скопцями в домі царя вавилонського». Те пророцтво святого Ісаї збулося пізніше, а Єзекія-цар помер у мирі й похований був біля батьків своїх.

Після кончини царя Єзекії став на царювання Юдеєю Манасія, син Єзекії, у дванадцять років від народження свого. І вчинив лукаве перед очима Господніми: змужнівши, почав не за заповідями Господніми ходити, але за поганськими мерзотами, і побудував храми ідолам, і вівтар Ваалові, і кланявся тесаним, і храм Господній ідольськими жертвами осквернив, і синів своїх крізь вогонь провів, як же ідолопоклонники робили, і займався волхвуванням і ворожбою, і розбестив людей Господніх — привів їх до ідолопоклонництва з собою. Тих же, що не погоджувалися з волею його нечестивою, убивав і пролив крови невинної багато дуже, поки не наповнився Єрусалим кров’ю до уст. У тому викритий і ганьблений від святого Ісаї пророка був, тому зрушився на гнів, також і князі єрусалимські і з людей багато на Божого пророка гніву сповнилися, бо викривав їх у гріхах важких, називаючи їх содомськими і гоморськими князями, кажучи: «Почуйте слово Господнє, князі содомські, збагніть слово Боже, люди гоморські». Поганими-бо звичаями своїми, мерзенними нечистотами уподібнювалися до Содоми і Гомори. Усі тому разом з царем своїм не терпіли такого викриття, шукали, як би убити святого, — і за Єрусалимом перепиляно було святого Ісаю пилою дерев’яною пополовині, велінням царя Манасії. Так великий пророк Божий Ісая помер як мученик у старості глибокій, мав усіх років сто двадцять шість. Хвалить же його Ісус Сирах так: «Визволив [Господь людей своїх] рукою Ісаї, вразив полки асирійські, і розбив їх ангел його. Вчинив-бо Єзекія угодне Богові, і укріпився на путях Давида, батька свого, що заповідав Ісая, пророк великий і вірний серед пророків, що в дні його повернеться назад сонце, і продовжив життя цареві, духом великим бачив останні, і утішив тих, що журилися в Сіоні, показав майбутнє і таємне”.

Після убивства святого Ісаї тіло його чесне хтось із богобоязливих, взявши, поховав поблизу Силоамового джерела того, яке Ісая святий вивів молитвою. Через те його там поклали, аби молитвами пророка Божого Ісаї і після смерти його вода з джерела Силоамського витікала, не маліючи. При джерелі тому зроблено купіль, до неї ж пізніше сліпонароджений, прийнявши на очі землю зі слиною, що зробив Христос Господь, посланий був умитися і прозрів. Має ж і донині вода та якусь цілющу силу: розповідають відвідувачі місць святих єрусалимських, що сарацини, які там нині, з допусту Божого, живуть, і з природи своєї смердять тілами подібно до кіз, у воді силоамській омивають своїх дітей і самі омиваються — і почасти проганяють сморід той. Ще ж і хворим очам велика буває користь від води тої, молитвами святого пророка Ісаї, благодаттю ж Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання