Без категорії

Пам’ять святого отця нашого Ювеналiя, патiрарха Єрусалимського

Мiсяця липня на 2-й день

Ювеналiй святий прийняв престол Єрусалимського патріаршества за царювання благочестивого царя Теодосiя Молодшого. I були у днi патріаршества його великi свiтила в Палестинi – святi отцi Євтимiй, Теодосiй, Герасим на Йорданi, якому ж служив лев, та iнших багато. Проте не обiйшлося без сум’яття вiд єретикiв: у тi-бо часи пiднялася єресь Несторiєва, що ображала Пречисту Дiву Богородицю. I зiбраний був Третiй Вселенський собор святих отцiв у мiстi Ефесi, на ньому ж святий Ювеналiй зi святим Кирилом, патріархом Олександрiйським, i з iншими святими отцями Несторiя i єресь його передали прокляттю. Пiсля кончини ж царя Теодосiя, коли воцарився Маркiян iз Пульхерiєю, iнша виросла єресь – Дiоскорова i Євтихiєва, якi злорiкували про одну природу в Христа. I був Четвертий Вселенський святих отцiв собор у Халкидонi-градi. I на тому соборi Ювеналiй святий посеред святих отцiв, наче посеред зiрок зоря ранкова, благочестям сяяв, пiтьму єретичного зловiр’я вiдганяючи. Коли ж повернувся вiн iз собору на престол свiй, прийшов у Палестину єретик один, Теодосiй, образом чернець, вдачею чарiвник. Вiн був Євтихiєвого злочестя, яке святий собор Халкидонський ображало i злословило, наче на ньому догму праведної вiри вiдкинено, вiдновлено ж Несторiєве учення, й iншої багато нiсенiтницi злословив. Того єретика, розповiдає Євагрiй, за злодiяння i невiрство його з монастиря вигнано було, i вiн в Олександрiї до злочестивого Дiоскора приєднався. Але i той за пiдступ i злiсть багатьма ранами його обклав, як бунтiвника, на верблюда посадив, через мiсто з наругою вiв.

Тодi вiн утiк до Палестини, почав бентежити церкву, богохульнi єресi розсiваючи. Була тодi в Палестинi Євдокiяцариця, дружина благочестивого царя Теодосiя Молодшого, яка по смертi чоловiка свого перебувала на святих мiсцях. Спершу царицю Євдокiю той Теодосiй-єретик звабив до вiдкинення Халкидонського собору. Тодi й багатьох ченцiв недосвiдчених єрессю своєю заразив та однодумцями своїми зробив. Пiдняв з багатьма звабленими ченцями бунт на патріарха Ювеналiя, переконуючи його, щоб вiдкинув собор Халкидонський. А що той не погоджувався, то був вигнаний iз престолу. I пiшов Ювеналiй до Константинополя до царя Маркiяна. А Теодосiй-єретик, маючи помiчницею Євдокiюцарицю i силу ченцiв, єрессю ослiплених, що йому допомагали, на престол патріарший зiйшов i багато бiди правовiрним чинив, єпископiв i клирикiв, що не хотiли до нього приєднуватися, одних скидав, iнших же мучив i убивав, i розграбовував їхнє майно, i доми їхнi руйнував. Так зробив зi скитопольським єпископом Северiяном, який не захотiв скоритися його єресi, – вигнав його з престолу й убив.

I була цiла Пелестина у великому збентеженнi. I святий град Єрусалим наче варвари захопили i спустошили. Святi ж палестинськi отцi такого на церкву гонiння i руйнування бачити не хотiли, ще ж i рук ката боялися – у найдальших пустелях ховалися, зi сльозами молилися Боговi за винищення єретицтва i за швидке примирення Церкви.

Був тодi у причтi Єрусалимської церкви диякон, на iм’я Атанасiй, у словi добромовний i ревний у благочестi. Вiн, бачачи в Церквi на мiсцi патріаршому єретика, лжепатріарха Теодосiя, що стояв, як мерзота запустiння, на мiсцi святому, став перед ним i голосно скликнув, кажучи: «Припини, о Теодосiю, таким убивством сповнювати град святий! Припини пiднiмати боротьбу на Христа i стадо його, як розбiйник, iз божественної загороди виганяти». Коли це Атанасiй говорив, зразу зброєносцi Теодосiєвi схопили його, i з церкви витягнули, i мучили всiлякими муками, i багатьма ранами обклали – i, вiстрям залiза убитий, помер. Тiло ж його за ноги шнуром зчепили й по цiлому мiстi волочили, врештi псам на поїдання кинули.

Воєводи Доротея, якого цар поставив управляти Палестиною, не було на той час у Єрусалимi, вiн у полках був на вiйнi проти моавитян. Довiдавшись, що дiється у святому градi, зразу скоро з воїнством повернувся, прибув до Єрусалиму. Але озброєнi воїни Теодосiя i Євдокiї-царицi, за їхнiм велiнням, замкнули градськi ворота перед воєводою, не даючи йому увiйти. I не впустили його, поки не пообiцяв бути однодумцем їхнiм у вiрi.

Так той лжепатріарх Теодосiй, бентежачи Церкву, перебував на престолi патріаршества єрусалимського двадцять мiсяцiв, аж поки не прийшов наказ до воєводи вiд царя взяти його i, як бунтаря й убивцю, на суд до Царгорода послати. Але Теодосiй наперед довiдався про той царський наказ, утаївся вiд усiх, утiк на гору Синайську i сховався, невiдомим став.

Тодi святiший патріарх Ювеналiй, що мав у Царгородi велику шану вiд царя Маркiяна, i Пульхерiї, i святiшого первопрестольника за чесноти свої, пiшов iз царським дозволом до Єрусалиму, i знову зайняв свiй престол, i все розбещене виправляв.

Почувши про його повернення, пустельнi отцi радости великої сповнилися i повернулися у свої обителi. Цариця ж Євдокiя, Теодосiєм тим у Євтихiєву єресь зваблена, вагалася, не вiдаючи, якого iсповiдання триматися. I послала в Антiохiю до преподобного Симеона Стовпникає, просячи вiд нього корисної поради й настанови. Той же написав до неї, велiвши примиритися зi святiшим православним патріархом Ювеналiєм i його учення благочесного триматися. I зробила те цариця, не вагаючись, i вiдкрито вiдреклася єресi, стала спiльницею вселенської Церкви.

Те бачачи, багато мирян i монахiв, що були Теодосiємєретиком звабленi, повернулися до правовiр’я за прикладом царицi. Пiсля цього святий Ювеналiй подальший час життя свого прожив у мирi, прикрашаючи святу Церкву словом, i життям, i дiяльнiстю пастирською. Написано ж у Пролозi i таке, що коли Маркiян iз Пульхерiєю побудували церкву в iм’я Пречистої Дiви Богородицi у Влахернi, писали до святого Ювеналiя, питаючи, чи не знає про тiло Божої Матерi, де було покладене. Вiн же вiдписав, що не знає, давнє ж слово iстинне навiв, що поховане було, i чули святi апостоли ангельський спiв аж до третього дня. Коли через три днi вiдчинили грiб для одного з учнiв, що не був на похоронi Пречистого тiла, не знайшли тiла її, лише труну.

Те прочитали цар i цариця, знову написали до нього, просячи, щоб принаймнi раку запечатану послав до них, що й було. Прожив же Ювеналiй святий усiх лiт єраршества свого тридцять вiсiм, заснув у мирi i став у небесних єрархiях перед престолом слави Великого Архиєрея Господа нашого Iсуса Христа, Йому ж слава навiки. Амiнь.