Без категорії

Пам’ять святого отця нашого Томи, патріарха Константинограда

Місяця березня на 21-й день

Цього святого нашого Тому за великі чесноти, і досконалий розум, і благочестя дияконом великої Царгородської церкви поставив преподобний отець наш, у чудах великий патріярх Иоан Постник, і сакеларієм його учинив за царювання Маврикія. Після переставлення святішого Иоана і блаженного Киріяка, який після нього був патріярхом, поставлений Тома святий був патріярхом Константинопольської церкви за царювання Фоки-ката, і керував престолом своїм добре, пасучи бадьоро словесне Христове стадо. У дні ж патріяршества його сталося чудо у краю Галатійському таке. У деяких тамтешніх градах був похід з хрестами і литіями. Хрести великі, що їх несли, самі від себе силою дивною і нестримною хиталися, один до одного вдарялися, билися і ламалися. Про те чудо стало відомо всюди, святіший патріярх Царгородський Тома прикликав з краю того святого Теодора Сикеота, мужа ясновидного і чудотворця, і питав його про чудо те і що могло воно прознаменувати? Святий Теодор сказав, що справді чудо було, але що могло знаменувати, сказати відмовлявся, кажучи, що не відає тої недовідомої таємниці. Тоді святіший патріярх Тома впав йому в ноги з проханням і таким смиренням своїм переконав старця провістити майбутнє. Сказав старець, що те хрестів самих від себе хитання, биття і ламання знаменує великі біди і розруху Церкви Божої і те, що на Грецьке царство і зовнішні, і внутрішні вороги наступають. Зовні-бо тяжке має бути варварів нашестя, всередині ж христоімениті люди, вірою розділившись, самі себе почнуть гонити, розбивати і нищити, через те багато храмів Божих опустіють і зруйнуються — усе ж те має бути незабаром. Це ж чуючи, патріярх настрашився вельми і просив преподобного помолитися за нього до Бога, аби взяв душу його скоро з тіла, швидше, ніж прийде провіщена розруха, аби не бачити йому таких бід, які на Церкву насуваються. На короткий час затримався ще преподобний Теодор у Царгороді в церкві святого Стефана. Розхворівся патріярх і послав до преподобного, який у келії замкнувся і постив, сповіщаючи про хворобу свою і просячи, аби швидку для нього в Бога кончину випросив. Святий же відмовлявся і не хотів — послав знову патріярх Тома блаженний до нього прохання належне, бажаючи перед нашестям бід на Церкву звільнитися від тіла. І хоч не хотів преподобний Теодор, вчинив волю святішого патріярха Томи, помолився до Бога про кончину його і послав до нього, кажучи: “Чи велиш, щоб я прийшов до тебе, чи там обидва побачимося перед Богом?” Відповідав через посланця Тома святий: “Не переривай, отче, мовчання свого, досить мені, як ти сказав, що там обидва побачимося перед Богом”. І в той-таки день святіший патріярх Тома перед вечірньою годиною, радіючи, розлучився з тілом і відійшов до Господа, за царювання того ж Фоки. Після переставлення святого Томи прийняв престол Сергій, диякон тої ж великої Церкви, який спочатку був правовірним, але пізніше розбестився і став начальником єресі монотелетської, тобто єдиновольницької, яка неблагочесно сповідувала єдину волю в Христі Господі, про неї ж у житії преподобного Максима Ісповідника точніше написано. Настали ж і біди на Церкву, розділення, руйнування, катування і гоніння єретиків на правовірних. До того ж і від персів тяжкі війни настали, Богом за примноження єресей допущені, перси полонили і спустошували вогнем і мечем краї землі Грецької, і Єрусалим взяли, і чесне хреста святого дерево полонили і в Персію перенесли. І все погане збувалося, вищеназваним чудом розбиття хрестів передзнаменоване, пророцтвом святого Теодора Сикеота провіщене. Щоб не бачити цього своїми власними очима, святіший патріярх Тома захотів швидше вмерти, аніж живим бути — і отримав за проханням своїм перед лютим тим часом кончину блаженну. Пас Церкву Христову три роки і два місяці і багато на єретиків подвизався, православне утримуючи учення, благочесно шануючи Христа, Бога нашого, Йому ж з Отцем і Святим Духом слава навіки. Амінь.