Без категорії

Пам’ять святого отця нашого Тихона Чудотворця, єпископа Аматундського

Місяця червня на 16-й день

Град Аматунд на Кіпрському острові батьківщиною був цього святого Тихона. Батьки ж його були благовірні та христолюбиві. З юности віддали його Богові. І, священних книг досить повчившись, до клиру церковного був зарахований і призначений читати людям у церкві божественні слова. Тоді за чистоту життя його поставив його дияконом святий Мемноній, єпископ того Аматунського града. Коли ж Мемноній-єпископ до Господа відійшов, одноголосним вибранням возвели після нього на престол Тихона святого. І великий Єпифаній, архиєпископ Кіпрський, на архиєрейство його освятив. Було ж у той час на Кіпрському острові багато людей невірних, що давнього ідолополонницького блуду трималися. Немалий труд підняв святитель Христовий Тихон — людей, що в нечесті еллінському гинули, від зваби ідольської відвертав і до Христа Бога приводив. І помагав йому Господь у трудах, бо велике словесне стадо з хижих вовчих зубів демонських вирвав, до загороди вселенської Церкви приєднав — і з козлів овець Христових робив. І всіх ідолів бісівські оселі, що були навколо Аматунта, знищив і капища їхні зруйнував. Проживши літ доволі і дорученою йому Церквою добре покерувавши, до Господа відійшов. Названий же чудотворцем, бо багато чуд у житті своєму і після переставлення сподіяв. Але повне житіє його та історію чуд сьогодні важко знайти, бо давно те діялося й агарянські війни багато церков святих спустошили — то й книги церковні загинули.

З багатьох його чудес до нас дійшли такі два передання. Перше було, коли, юний, ще в домі своєму при батьках жив. Поставив його батько продавати хліб (то було батькове діло, щоб з продажу хліба годувати дім свій) — блаженний же отрок роздавав хліби убогим без плати. Коли довідався про те батько його, почав сумувати, і гніватися на нього, і сварити його. Казав богонатхненний хлопець: “Чому сумуєш, батьку, що втрату прийняв: Богові позичив хліби і маю неоманливе Його рукописання в книгах святих, що мовить: “Той, хто дає Богові, сторицею прийме”. І якщо не віриш тому, що кажу, то ходімо в житницю, і там побачиш, як віддає Бог свій борг позикодавцям своїм”. Те мовивши, пішов з батьком до житниці. Коли хотіли відчинити двері, побачили комору, яка перед тим була порожньою, повну чистої пшениці. І дивувався батько — вражений, впав і поклонився Богові, віддаючи дяку. І з того часу не боронив синові своєму роздавати убогим, скільки хоче.

Друге чудо таке. В одному винограднику робітники зрізали з лози засохлі гілки й геть із виноградника викинули. Святий Тихон зібрав ті сухі прутики, посадив їх у своєму винограднику і помолився до Бога, щоб Він подав виноградові його чотири дари. Перший — щоб сухі насаджені різки дістали вологу і живу силу вкоренитися, прорости і рости. Другий — аби той його виноградник був щедрий на плоди. Третій — щоб ягоди були солодкі на смак і здорові. Четвертий — щоб його виноградні грона дозрівали найраніше з усіх виноградників. Так помолившись, прийшов зранку до тої посадженої сухої лози і побачив, що вона вся ожила й проросла. Почала ж рости того року більше, ніж звично і, понад єство своє, принесла велику щедрість грон. І ще в усіх виноградниках грона були зелені, а виноград святого Тихона раніше від усіх дозрів, мав солодкий смак і дуже був корисний для людського здоров’я. Той виноград не лише за життя Тихона святого, а й після переставлення його довгі роки, оброблений, щедро плодоносив. Кожного року швидше від звичного часу дозрівали грона того винограду, до церкви святого їх приносили і на витисненому з них вині відправляли безкровну Жертву на святій Літургії. І тих двох чуд досить, аби побачити, яким чудотворцем і великим угодником Божим був святий Тихон. Сказано про нього ще й те, що час смерти своєї пророчо знав й иншим про те провістив. За таку святість цього чудотворця хай буде Богові нашому слава нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.