Святитель Кирил, архієпископ Єрусалимський

День пам'яті (н. ст.)

Місяця березня на 18-й день

Кирил святий, від батьків благочестивих народжений і у правовір’ї вихований, монахом став у часи Великого Константина. Тоді, за царювання сина його Констанція, коли блаженний Максим, архієпископ Єрусалимський, із життя цього до безсмертного життя відійшов, цей святий Кирил замість нього на престол був возведений і апостольських догм захисником ревним вельми виявився, єресі Арієві, Македонієві і Маментові відтинаючи, через що ненавиділи його єретикуючі архієреї, як же Акакій, Кесарії Палестинської архієпископ, — від нього пізніше і вигнання прийняв. У дні цього святішого архієпископа Кирила було в Єрусалимі предивне знамення на небі у третю годину дня П’ятидесятниці — явлення Чесного Хреста, який над святою Голгофою понад сонце засяяв, розтягнувся вельми в довжину і сягав гори Єлеонської. Про те чудо святий Кирил цареві Констанцію писанням сповістив, до правовір’я його переконуючи, бо той цар зійшов з праведного шляху благочестя, в Арієве впав злочестя і єретикам допомагав, кривдив правовірних. Його допомогу маючи, вищезгаданий Акакій, цареві знайомий, повстав на святого Кирила з двох причин: і тому, що єресь той викривав, і тому, що не хотів Кирил йому підкоритися. Єрусалим нечестиві царі римські спустошили і зменшили, у ті часи і престол архієпископії Єрусалимської вельми був понижений та підпорядкований владі митрополита Кесарії Палестинської. Святіший-бо Кирил, бачачи Акакія, митрополита Кесарійського, що єретиком був, якого помісний у Сардикії святих отців Собор раніше скинув, не за правилами ж церковними, а царською владою сан митрополії тримав, не захотів йому покорятися і викривав зло його, бо радше як кат, аніж як пастир, престол тримав. Відлучився Кирил святий від Кесарійської митрополії, стверджуючи, що годиться престолові єрусалимському бути головнішим за кесарійський — як первіснішому, бо церква Єрусалимська матір’ю церквам є. До того ж і Собор Сардикійський, який Акакія скинув, Максимові Блаженному, який був перед святим Кирилом архієпископом Єрусалимським, начальство вручив. Акакій-бо злісної люті сповнився, знайшов на нього провину таку: голод одного року в Єрусалимі був, і зійшовся весь люд єрусалимський зубожілий до святішого архієпископа свого — Кирила блаженного, просячи від нього прогодування в тій біді, що тиснула. Він же, милосердний, витратив усе своє на прогодування їхнє. Але тому, що затягнувся голодний час і не було чим годувати людей, які від голоду страждали, почав святий продавати церковні речі: золото, і срібло, і коштовні завіси — і за ті гроші купувати пшеницю, розділяючи поміж людьми. І поширилася тоді чутка, наче якась жінка святотатна відкрито містом в якомусь церковному священницькому вбранні ходила і, за звичаєм святотатства свого, танцювала. Коли спитали її, де взяла священницький той одяг, сказала: “Купила його на торгу у купця одного (ім’я назвала)”. Знову купця спитали — розповів, що архиєпископ дав, аби продати. Чи те правда, чи ні, невідомо, проте чутка про те дійшла до митрополита Акакія. Він-бо як достатню причину її прийняв, зібрав соборище своє і блаженного Кирила як такого, що святе на безчестя і насмішки продає, судив достойним бути скинення. Багато-бо єретикуючих зібравши, скинув єретик правовірного, неправедний праведного — архієрея Кирила святого з престолу його — і насильно вигнав із меж єрусалимських. Святий-бо Кирил пішов до Антіохії, тоді до Тарса до блаженного єпископа Сильвана і перебував у нього. І бачив, що той у деяких догмах віри трохи прогрішився, виправив його і досконало на правовір’я наставив. Про те почувши, Акакій написав до Сильвана, сповіщаючи про скинення Кирила, щоб вигнав його від себе або не дозволив йому священнодіяти. Але Сильван не послухав Акакія, знав-бо Кирила святого, котрого невинно, через злість і заздрість вигнано було, як мужа благочестивого, і святого, і учительного, його ж учення всі правовірні вельми дотримувалися. Коли ж був після того в Селевкії Помісний Собор, де сто і п’ятдесят зійшлося єпископів, Акакій наполіг, щоб собор не починався, поки Кирила не буде вигнано із собору як відлученого, на що не погоджувалися багато єпископів. Акакій відлучився від них і пішов до Царгорода до Євдоксія, патріарха-аріанина, і до царя Констанція та зробив наклеп на єпископів, що у Селевкії зібралися, Помісний той Собор називаючи соборищем згубних людей, які не на користь, а на шкоду Церкві зібрані. А найбільше зрушив на гнів царя проти святого Кирила, розповідаючи, що ризу золототкану, дорогу, яку блаженної пам’яті Великий Константин дав Макарію, архиєпископу Єрусалимському, щоб одягав її, коли звершує таїнство Хрещення, Кирило продав на торгу, і бачили її на якійсь особі, що скомороші танці на позорищі вчиняла. Розгнівався цар, засудив Кирила святого на вигнання.

Через якийсь рік, коли помер цар Констанцій, прийняв царство Юліан Відступник. Він спочатку благочестивим і добрим вдавано показував себе і всі Констанцієві присуди руйнував, випускаючи із вигнання всіх єпископів правовірних, яких Констанцій вигнав. Тоді і святий Кирило із вигнання повернувся, знову прийняв свій престол. Коли ж укріпився Юліан на царстві, явно Христа відрікся і подарував іудеям велику свободу, звелів їм у Єрусалимі на місці Соломонової церкви збудувати нову, допомагаючи їм у будівництві народною даниною, яку цареві давали. І вже коли діло те богоненависне починалося, Кирило святий до своїх пророчо казав, що Христові слова мають сповнитися: “Не залишиться каменя на камені” (Лк. 21:6). Ще ж і молив Владику Христа, аби не дав ворогам своїм початого того діла довести до завершення, а щоб скоро зупинив починання їхнє і зруйнував раду їхню. Почув Господь молитву раба Свого і пророчо сказаним Його словам збутися негайно велів. Однієї-бо ночі був землетрус великий, і вивергла земля із фундаменту не лише те каміння, яке тоді іудеї поклали, а й те давніше, що колись Соломон заклав, — усе те з іншою, новою, спорудою як порох розвіялося з місця того Божою невидимою силою. І, коли був день, багато людей туди зійшлися і дивувалося тому чуду, що сталося. Коли ж думали іудеї знову взятися до справи, раптом спав вогонь із небес і попалив усе знаряддя робітників — і страх був на всіх іудеях великий. Наступної ночі знамення хреста святого на одязі іудейському зображене виявилося, що ніяк не стиралося і не змивалося. І знову після цього Кирил святий, його ж пророцтво сповнилося, вигнаний був з престолу, а після нього (вважали) як наглядач престол тримав святий Киріак, який раніше в іудействі мав ім’я Іуда, і відкрив схований у землі Чесний Хрест святий цариці Єлені, наречений же був Киріаком у Святому Хрещенні. Він після вигнання Кирила недовгий час тримав Єрусалимський престол — постраждав за Христа від Юліана Відступника, як же написано про нього 28-го жовтня. Коли ж загинув Юліан беззаконний, знову святий Кирило прийняв престол свій, але десь через рік аріани знову за царювання Валента посилилися — уже втретє святий Кирило вигнаний був за благочестя: вельми-бо противився єретикам, за благочестя борячись. Коли ж загинув злою смертю і Валент, цар злочестивий, після нього царство прийняв Феодосій Великий, Кирил святий на престол свій чесно повернувся, перебував на ньому вісім років непорушно і, добре Церкву Христову випасши і писання корисні Церкві залишивши, спочив у Господі.

Тропарі, кондаки, молитви та величання