Апостол Яків Зеведєєв p190hj1f6vp3p1np41r071p9u15td4
Житія святих,  Квітень

Апостол Яків Зеведєєв

Місяця квітня на 30-й день / червня на 30-й день – Собор славних і всехвальних 12-ти апостолів

Цей святий Яків, син Зеведеїв, брат же святого євангелиста Йоана Богослова, апостолом був одним із дванадцятьох, якого покликав Господь на учнівство від ловитви риби, — він разом з братом, покинувши корабель, і батька, і сіті, пішов за Ісусом на поклик Його божественний, і йшли за Ним усюди, слухаючи учення, що з пречистих уст Його виходило, і дивилися на чуда, які від Нього були, і полюбив їх Господь настільки, що одному дав прихилитися до грудей своїх, цьому ж обіцяв свою чашу, яку Сам випив. Але й вони настільки Господа свого полюбили й таку за Ним показали ревність, що вогонь з небес хотіли звести на невіруючих, аби стратити їх, і зробили б те, якби довготерпеливий Христос не заборонив їм. Цих обох і верховного апостола Петра Господь не полишав ніколи, не розповівши їм чогось, але саме їм більше від інших відкривав свої божественні тайни, як же на Тавор, коли захотів показати славу божества свого, взяв Петра, і Якова, і Йоана. Після вільних страстей, і воскресіння, і вознесення Господа нашого і після прийняття Святого Духа святий апостол Яків Іспанію й інші краї пройшов, сповіщаючи Боже слово, і знову до Єрусалиму повернувся, і став для юдеїв страшним, наче грім, — насмілювався великою відвагою, учив про Христа Ісуса, що той є істинний Месія, Спаситель світу. І перемагав фарисеїв, і законовчителів із Божественного Писання, викриваючи і звинувачуючи жорстокість і невірство їхнє. Вони ж проти нездоланних слів його стати не могли, найняли золотом на нього одного філософа-волхва, на ім’я Єрмоген, щоб змагався з Яковом й осоромив учення його. Волхв цей зухвалий, не хотівши сам з Яковом розмовляти, послав учня свого на ім’я Філит, кажучи: «Не лише мене самого, але навіть мого учня не зможе Яків у суперечці здолати». Філит же розмовляв з Яковом святим, не зміг противитися премудрості Духа Святого, яка в апостолі була, наче німий, замовк, розчулився і, повернувшись до учителя-волхва, сповістив, що нездоланне учення Якова, що й чуда підтверджують. І радив учителеві, аби покинув своє учительство й захотів бути учнем Якова. Зухвалий же Єрмоген волхвуванням своїм прикликав бісів і звелів їм тримати Філита на одному місці, наче зв’язаного, щоб анітрохи не зміг порухатися. І казав: «Побачу, чи тебе Яків той визволить». Філит же послав одного таємно до апостола, сповіщаючи, що його біси Єрмогеновим волхвуванням зв’язали. Апостол же послав до нього обрусець свій, наказуючи, щоб, обрусець той взявши, сказав слова такі: «Господь звільнить закованих, Господь підводить скинених». І коли те сказав Філит, зразу звільнений від невидимих пут був: біси-бо обрусця апостолового й сили слів вимовлених настрашилися, покинули Філита і втекли. Філит же, насміхаючись із Єрмогена, побіг до святого Якова, і від нього навчений був святої віри, й охрестився. Єрмоген же сповнився люті і гніву, закляв бісів, що служили йому, аби Якова і Філита привели до нього. І коли біси зблизилися до хатини тої, у якій Яків святий з Філитом був, зразу ангел Господній, велінням Божим, схопив бісів тих і, зв’язавши їх невидимими путами, мучив. І взивали, що чули всі, невидимі біси, мучені силою Божою, кажучи: «Якове, апостоле Христовий, змилосердися над нами, ми-бо, велінням Єрмогеновим, прийшли, щоб зв’язати тебе і Філита. І ось нині самі міцно зв’язані й люто мучені». Святий же Яків сказав: «Ангел Божий, який зв’язав вас, нехай звільнить вас, і йдіть приведіть до мене сюди Єрмогена без всілякої шкоди». І зразу біси були розв’язані, побігли до Єрмогена і, схопивши його, в мить ока поставили зв’язаного і просили апостола, щоб дозволив їм за свої образи помститися на Єрмогені. Апостол же спитав бісів, чому не зв’язали Філита, як же їм наказано було від Єрмогена. Відповідали біси: «Ми навіть мухи з дому твого зрушити не можемо». І сказав апостол до Філита: «Господь наш звелів добром віддавати за зло, тому звільни Єрмогена і вільним зроби його від бісів». І було так. Сказав апостол до Єрмогена, від пут бісівських звільненому: «Господь наш не хоче мати невільних слуг, що з примусу для Нього працюють, але — з вільної волі, тому йди, куди хочеш». І сказав Єрмоген: «Коли вийду з дому твого, зразу мене вб’ють біси, знаю-бо, наскільки лютий гнів їхній, і неможливо мені їх уникнути, якщо ти не захистиш мене». Тоді апостол дав йому в руки палицю свою, яку в дорозі використовував. Єрмоген же ішов з палицею тою в дім свій, ніякого ж не мав від бісів наслання і страху, і пізнав силу Христову, неміч бісівську побачив — зібрав усі книги волхвування свого й приніс їх до Якова святого і, припадаючи до ніг його, взивав: «Рабе правдивий правдивого Бога, що витягаєш душі людські з погибелі, помилуй мене і прийми ворога свого в учні». Навчився Єрмоген святої віри, прийняв хрещення, і книги ворожбитські велінням апостоловим попалив, і був служителем Христовим, і чуда ім’ям Христовим робив.

Те бачивши, юдеї зрушилися на гнів великий і намовили царя Ірода, щоб гоніння підняв на Христову Церкву і Якова, щоб убив. Підняв тому Ірод руки, щоб образити когось із Церкви, й убив Якова, брата Іоаннового, мечем. Побачивши, що подобається це юдеям, вирішив взяти й Петра і посадити до темниці. Пише ж Євсевій, Кесарії Палестинської єпископ, про святого Якова й таке, що коли засуджений був від Ірода на смерть, муж один на ім’я Іосія, один з тих, що донесли на апостола до Ірода, бачивши мужність і сміливість Якова святого, невинність же і святість його розумівши і правдивість сказаних слів його про прихід Месії пізнавши, увірував у Христа й сповідником Христовим несподівано виявився. Зразу-бо й того зі святим апостолом Яковом засудили на смерть. Ідучи на місце смерти, розслабленого одного, що на шляху лежав, апостол святий здоровим зробив. І коли готували шиї свої на потяття, просив Іосія Якова святого, аби пробачив йому гріх, у невіданні сподіяний, що був на нього наклепником перед царем. Апостол же, обнявши його, поцілував, кажучи: «Мир тобі». І прийняли кінець. Після усічення учні святого апостола Якова, взявши тіло учителя свого, Божою настановою в Іспанію віднесли, де й донині з гробу його зцілення недуг подаються і відбуваються чуда на славу Христа Бога з Отцем і Святим Духом, якого все творіння прославляє навіки. Амінь.

Тропарі, кондаки, молитви та величання

Гражданський шрифтЦерковнослов'янськоюУкраїнською

Тропарь апостолу Иакову Зеведееву, брату Иоанна Богослова, глас 3

Апо́столе святы́й Иа́кове,/ моли́ Ми́лостиваго Бо́га,/ да прегреше́ний оставле́ние// пода́ст душа́м на́шим.

Ин тропарь апостолу Иакову Зеведееву, брату Иоанна Богослова, глас 3

Апо́стол Христо́в был еси́ избра́нный/ и Богосло́ву возлю́бленному брат единоро́дный,/ всехва́льне Иа́кове,/ пою́щим тя грехо́в оставле́ние испроси́// и душа́м на́шим ве́лию ми́лость.

Кондак апостолу Иакову Зеведееву, брату Иоанна Богослова, глас 2

Глас Боже́ственный слы́шав, призыва́ющ тя,/ любо́вь отца́ презре́л еси́/ и прите́кл еси́ ко Христу́, Иа́кове, с сро́дником твои́м, сла́вне,/ с ни́мже сподо́бился еси́ ви́дети// Госпо́дне Боже́ственное преображе́ние.

Молитва апостолу Иакову Зеведееву, брату Иоанна Богослова

О, вели́кий и возлю́бленный Апо́столе Христо́в Иа́кове! Приими́ на́с, гре́шных, под твое́ си́льное заступле́ние прибега́ющих. Испроси́ у Всеще́драго Человеколю́бца Христа́ Бо́га на́шего, И́же пред очесы́ твои́ми Кро́вь Свою́ за ны́, непотре́бныя рабы́ Своя́, излия́л еси́, да не помяне́т беззако́ний на́ших, но да поми́лует на́с и сотвори́т с на́ми по ми́лости Свое́й: да да́рует на́м здра́вие душе́вное и теле́сное, вся́кое благоде́нствие и изоби́лие, наставля́я на́с обраща́ти о́ная во сла́ву Его́, Творца́, Спаси́теля и Бо́га на́шего, по кончи́не же вре́менныя жи́зни на́шея от немилосе́рдых истяза́телей на возду́шных мыта́рствах да изба́вит на́с, и та́ко да дости́гнем, тобо́ю води́мии и покрыва́емии, Го́рняго о́наго Иерусали́ма. О вели́кий Иа́кове! Сохрани́ вся́ гра́ды и страны́ христиа́нския, хра́м се́й, служа́щих и моля́щихся в не́м, от гла́да, губи́тельства, тру́са и пото́па, огня́ и меча́, наше́ствия иноплеме́нных и междоусо́бныя бра́ни; изба́ви на́с от вся́кия беды́ и напа́сти и моли́твами твои́ми отврати́ от на́с пра́ведный гне́в Бо́жий, и Его́ милосе́рдие на́м испроси́, да вку́пе с тобо́ю сподо́бимся прославля́ти в невече́рнем дни́ Пресвято́е И́мя Отца́ и Сы́на и Свята́го Ду́ха во ве́ки веко́в. Ами́нь.

Величание апостолу Иакову Зеведееву, брату Иоанна Богослова

Велича́ем тя́, апо́столе Христо́в Иа́кове, и чти́м боле́зни и труды́ твоя́, и́миже труди́лся еси́ во благове́стии Христо́ве.

Тропaрь, глaсъ G.

Ґпcле с™hй їaкwве, моли2 мл cтиваго бGа, да прегрэшeній њставлeніе подaстъ душaмъ нaшымъ.

И$нъ тропaрь, глaсъ т0йже:

Ґпcлъ хrт0въ бhлъ є3си2 и3збрaнный, и3 бGосл0ву возлю1бленному брaтъ є3динор0дный, всехвaльне їaкwве, пою1щымъ тS грэхHвъ њставлeніе и3спроси2, и3 душaмъ нaшымъ вeлію млcть.

Кондaкъ, глaсъ в7.
Под0бенъ: Вhшнихъ и3щS:

Глaсъ бжcтвенный слhшавъ призывaющь тS, люб0вь nтцA презрёлъ є3си2, и3 притeклъ є3си2 ко хrтY, їaкwве, съ ср0дникомъ твои1мъ, слaвне: съ ни1мже спод0билсz є3си2 ви1дэти гDне бжcтвенное преwбражeніе.

Ще в розробці

Знайшли помилку