Пам’ять святого апостола Фадея, із сімдесятьох

Місяця серпня на 21-ий день

Святий апостол Фадей був з Едеського града єврей родом, що пізнав досконало Божественне Писання Старого Завіту. Прийшов же до Єрусалиму поклонитися в дні святого Іоанна Хрестителя і, почувши його проповідь та побачивши його ангельське життя, здивувався й охрестився від нього. Після того бачив Господа нашого Ісуса Христа, що в тілі серед людей перебував, й учення Його слухав, і чуда Його бачив — пішов за Ним і прийнятий був до лику сімдесятьох менших апостолів, про яких написано в Євангелії: «Явив Господь й інших сімдесятьох і послав їх по два перед собою в кожне місто й місце, куди хотів сам іти». Після добровільного страждання і смерті Господньої та після триденного його воскресіння і на небо вознесення, коли розходилися апостоли святі по цілому світі на проповідь, послав Господь Фадея святого до Едесу: так Господь наш перед добровільним стражданням своїм пообіцяв був Авгарові, едеському князеві, посилаючи до нього нерукотворне зображенняя на обрусі пресвятого лиця свого, і написав до нього, кажучи: «Коли вознесений буду до Отця, пошлю до тебе одного з учнів моїх, який зцілить тебе від хвороб, що тебе обсіли, і життя вічне подасть тобі і тим, що з тобою». Прийшов тому апостол Фадей до Едеського града, але не зразу явив себе князеві, а спершу увійшов у дім одного свого знайомого єврея, на ім’я Товія, і, перебуваючи в нього, почав чудесно зцілювати силою Христовою, лікуючи всілякі хвороби покладанням рук і прикликанням імені Господнього. І розійшлася про нього слава по цілому граді, і почали до нього приносити недужих своїх, і, бачачи швидке їхнє зцілення від апостола Христового, вельми дивувалися.

Сповіщено було Авгару-князеві, що муж один із Єрусалиму прийшов і багато чуд діє іменем Ісуса Христа. І зразу Авгар згадав писання Христове, що обіцяв до нього послати одного з учнів своїх. І подумав собі, кажучи: «Чи не той прийшов, якого Він обіцяв послати?» І звелів прикликати Товію, сказав йому: «Чую, що якийсь чоловік із Єрусалиму в домі твоєму перебуває і зцілює хвороби іменем Христовим». І сказав Товія: «Справді, Владико, гість, що в мене, багато чуд іменем тим творить». І сказав князь: «Приведи його до мене». Пішов же Товія до святого Фадея і мовив: «Князь града цього прикликав мене і звелів мені, щоб я привів тебе до нього, аби ти зцілив його від хвороби, що його охопила». І сказав Фадей: «Я справді до нього посланий».

І зранку пішли обидва до князя, у той час зібралися вже в нього всі бояри й вельможі його. Коли входив апостол із Товією у двері палат княжих, поглянув на нього князь і побачив, що апостольське лице світлом якимось було осяяне. І налякався — встав швидко з місця свого й поклонився йому до землі. Здивувалися ж всі, що там стояли, бачачи князя, що чоловікові подорожньому поклонився: не бачили вони сяйва дивного, що від лиця Фадеєвого виходило. І почав князь питати святого: «Чи ти учень Ісуса, Сина Божого, який мені писанням обіцяв прислати одного з учнів своїх, аби повне здоров’я на мою недугу й життя вічне подати мені й тим, що зі мною?» Відповів Христовий апостол: «Тому що ти поклав велике уповання на Господа мого Ісуса Христа, через те Він послав мене прийти до тебе. І якщо віра твоя до Нього більше в тобі примножиться, усе, що хочеш, за вірою буде тобі». Відповів Авгар: «Настільки в Нього я вірив, що хотів зібрати військову силу і йти на юдеїв, що розіп’яли Його, помститися їм за злість ту й винищити їх до решти, але влада римська, під якою ми є, заборонила мені». Сказав Фадей святий: «Господь і Бог наш Ісус Христос не потребував людської допомоги в час свого страждання від заздрісних і злісних юдеїв, міг-бо поставити перед собою легіони ангелів, але, сповнюючи Отчу волю, постраждав за спасіння всього світу. Після сповнення ж волі Отця свого зійшов до Нього на небо зі славою і сів праворуч від Нього й не потребує, аби хтось помщався за Нього ворогам Його, сам має владу над усіма і має судити живих і мертвих і кожному за ділами віддати».

Розповів Фадей святий Авгарові й тим, що з ним, про Христа Бога багато і, до повної віри привівши, охрестив його. Й отримав Авгар у хрещенні святому зцілення від прокази, яку після першого зцілення на лиці своєму мав залишену. Бо спершу цілим тілом прокажений був, коли ж принесено було до нього послання Христове й нерукотворний образ пресвятого лиця Христового, тоді було його перше зцілення — очистилося тіло від прокази, мала тільки частина (Божим провидінням) на лиці його залишилася до приходу до нього апостола. Друге ж, повне, сталося йому зцілення, не лише тілесне, а й душевне, через прихід апостола і святе хрещення — і вийшов зі святої купелі весь цілий і здоровий.

Охрестився ж Авгар-князь не лише сам, а й з усім домом своїм. Й інші, бачачи чуда й отримавши від недуг своїх зцілення, охрестилися. Тоді апостол Христовий святий звелів князеві зібрати на завтра весь народ, і, на високому місці ставши, почав благовістити людям про єдиного істинного Бога, що небо, і землю, і все видиме й невидиме сотворив всемогутньою силою своєю, і як Син Божий зійшов з неба на землю невимовним Воплоченням задля спасіння людського, і добровільно постраждав, і воскрес, і на небо вознісся, і приготував добрим вічну на небі винагороду, злим же — кару нескінченну в пеклі. І про всі інші таїнства спасіння нашого багатьма словами сповістив їм. І повірили люди у слова апостола, бо й чуда його бачили, бачили-бо князя свого зціленого й інших багатьох, і почали славити Христа, і просили прощення. І так град Едес просвітився святою вірою в Господа нашого Ісуса Христа і хрещенням; і збудували церкви, і пресвітерів через рукопокладання апостолове поставили.

Хотів же князь апостолові святому за зцілення своє подякувати — давав йому багато золота, але не прийняв святий, кажучи: «Якщо своє ми залишили, як чуже маємо приймати?» Утвердив апостол святий Фадей в Едесі святу віру та благочестя і, все добре впорядкувавши, пішов до Месопотамії; там, охрестивши багатьох і церкви збудувавши, проходив сирійські міста, трудячись у благовістуванні Христовому. Тоді прийшов до Виритуг, града фінікійського, і проповідував, і, охрестивши багатьох, спочив у Господі.