Святі мученики Євсевій та Приск

Місяця вересня на 21-й день

Святий Євсевій був у країні Фінікійській, потайний християнин. Коли ж настало гоніння велике на християн від еллінів, які, де могли, хапали християн і по-всякому мучили, тоді багато вірних тікали від рук еллінських, ховаючись по таємних місцях. Тоді Євсевій розмірковуючи над словами Христа: “Кожного, хто мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем моїм визнаю і я”, — наповнився божественної ревності і пішов постати перед князем того міста та й сказав: “Чому безумствуєш, богоборче, гонячи паству Христову?” Князь же, глянувши на нього, говорить йому: “Ти хто такий?”. Він же відповів: “Христовий раб я є, проти Котрого ти борешся”. Князь же, розгнівавшись, каже: “Звідкіля в тебе прийшло таке дерзновіння окаянне, що постав переді мною, безчестячи мене, сущого князя?” Євсевій же відповів: “Ревність до Господа мого Ісуса Христа подвигнула мене, щоб викрив я сліпоту вашу, збожеволіли-бо, поклоняючись бісу, а не Богові!” Тоді князь повелів оголити його і, підвісивши, шарпати тіло його; шарпали його гострим залізом довго, аж доки кістки його не з’явилися. Тоді оцтом та сіллю поливали й натирали рани його. Все це доблесно терпів Христовий ісповідник, ніби в чужому тілі страждав, і радів у стражданнях своїх, доповнюючи недостачу скорботи Христової в тілі своїм. Коли ж перетерпів ті муки, сказали мучителі: “Принеси жертви богам і живий будеш. Коли ж не принесеш, загубимо тебе до кінця”. Він же відповів: “Ви можете погубити тіло моє, але Христос прийме душу мою, за Нього бо до кінця хочу терпіти. А хто витерпів аж до кінця — той буде спасенний”. Побачивши, що непохитний він, мечем голову йому відрубали, і так піднявся на небеса прийняти вінця слави від руки Господньої.

Приск же святий у Фрігії сповідував ім’я Христове і багатьох еллінів до Христа привів. Тоді схоплений нечестивими й підвішений та шарпаний по ребрах глибоко, і, наче землю, тіло його кігтьми залізними зідрали, щоб сіялася кров мученика на зрощення і змноження Христової Церкви. Якісь нечестиві там стояли і на таке люте шарпання й мученицьку кров, що проливалася, дивилися, як звірі розпалюючись ярістю. І витягли свої мечі й прокололи святого; його ж бо по всьому тілу покололи, нарешті голову йому відсікли. Так постраждав за сповідництво Ісуса Христа, його ж нині Христос ісповідує перед Отцем своїм, що на небесах, Иому-бо слава навіки віків. Амінь.