Без категорії

Пам’ять святих мучеників Євсевія та Приска, ісповідників

Місяця вересня в 21-й день

Євсевій-святий був у країні Фіникійській, потайний християнин. Коли ж настало гоніння велике на християн од еллінів, які, де могли, християн хапали і по-всякому мучили, тоді багато вірних тікали від рук еллінських, ховаючись по недовідних місцях. Тоді Євсевій розмислив слова Христові такі: “Кожного, хто мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем моїм визнаю і я”, — наповнився божественної ревності і пішов постати перед князем того міста та й сказав: “Чому безумствуєш, богоборче, гонячи паству Христову?” Князь же, глянувши на нього, рече: “Ти хто такий?”. Він же відповів: “Христовий раб я є, котрого ти ворогом”. Князь же, розгнівавшись, рече: “Звідкіля в тебе прийшло таке дерзновення окаянне, що постав переді мною, безчестячи мене, сущого князя?” Євсевій же відповів: “Ревність до Господа мого Ісуса Христа подвигнула мене, щоб викрив я сліпоту вашу, обезуміли-бо, поклоняючись бісу, а не Богу!” Тоді князь повелів оголити його і, підвісивши, шарпати тіло його; шарпаний був гострим залізом довго, аж кістки його з’явилися. Тоді оцтом та сіллю поливали й натирали рани його. Все це доблесно терпів Христовий ісповідник, ніби в чужому тілі страждав, і радів у стражданнях своїх, доповнюючи недостачу скорботи Христової в тілі своїм. Коли ж перетерпів ті муки, сказали мучителі: “Принеси жертви богам і живий будеш. Коли ж не принесеш, загубимо тебе до кінця”. Він же відповів: “Ви мене погубите, Христос мій мене знайде, за Нього бо до кінця хочу терпіти. А хто витерпів аж до кінця — той буде спасенний”. Побачивши, що непохитний він, мечем голову йому відрубали, і так зійшов на небеса прийняти вінця доброти від руки Господньої.

Приск же святий у Фрігії сповідував ім’я Христове і багатьох еллінів до Христа привів. Тоді схоплений був нечестивими й підвішений та шарпаний по ребрах глибоко, і, наче землю, тіло його кігтьми залізними зідрали, щоб сіялася кров мученика на зрощення і змноження Христової Церкви. Якісь нечестиві там стояли і на таке люте шарпання й мученицьку кров, що проливалася, дивилися, більшою як звірі розпалюючись ярістю. І витягли свої мечі й прокололи святого; його ж бо по всьому тілу покололи, нарешті голову йому відсікли. Так постраждав за свідчення Ісус Христове добрий ісповідник, його ж нині Христос ісповідує перед Отцем своїм, що на небесах, Иому-бо слава навіки віків. Амінь.

У той-таки день пам’ять святого священномученика Ісакія, єпископа кипрського. І святого єпископа Мелетія. У Пролозі в цей день кладеться преподобний Иона-пресвітер, батько святим ісповідникам Теодору й Теофану написаний, але в місяцеслові пам’ять його на завтра покладено.