Без категорії

Пам’ять святих апостолiв iз сiмдесяти: Сили, Сильвана, Крискента, Єпенета й Андроника

Мiсяця липня у 30-ий день

Сила, святий апостол, його ж бiльшi апостоли вибрали на служiння проповiдi Божого слова, спершу зi святим верховним апостолом Павлом, тодi й сам пiдняв багато трудiв у благовiстуваннi Христовому. Спочатку, коли вiд апостольського собору в Єрусалимi було послання до Антiохiйської церкви, щоб не обрiзати поган, якi приходять у святу вiру, був посланий з iншими знатними мужами святий Сила, як же про те в Дiяннях апостольських пише святий Лука: «Погодилися, каже, апостоли i старцi зi всiєю церквою, вибравши мужiв з-помiж себе, послати в Антiохiю з Павлом i Варнавою: Юду, що називався Варсава, i Силу, мужiв найкращих серед братiв». I прийшли до Антiохiї, зiбрали людей i вiддали послання, прочитавши яке, всi утiшилися. Юда i Сила, обидва пророки, багатьма словами утiшили й утвердили братiв. Захотiлося ж Силi бути в Антiохiї, Юда ж до Єрусалиму повернувся. Пiсля того святий Павло захотiв iти в iншi краї на проповiдь, вибрав Силу святого i пiшов з ним. На благодать Божу переданi вiд братiв, перейшли Сирiю i Киликiю, утверджуючи церкви. Коли ж були у Дервiї i Листрi, взяли там Тимотея й пiшли в Македонiю. I коли у Филипах вигнали духа-вiщуна з одної дiвчини, яка чарами своїми багато заробляла для своїх господарiв, бачили пани її, що загинула надiя на зарiбок їхнiх. Взяли Павла i Силу, потягнули на майдан до князiв, наговорюючи й кажучи: «Цi люди бентежать наш град». I зiйшлося багато людей, i воєводи роздерли на них ризи, i велiли палицями їх бити. Багато ж їх поранили, посадили до темницi i ноги їм забили в колодки. Опiвночi Павло i Сила, молячись, спiвали Боговi, i раптом був землетрус великий, що темниця затряслася до основ. Вiдчинилися дверi, i пута ослабли. I сторож темницi збудився, побачивши дверi темницi вiдчиненими, витягнув нiж – хотiв себе убити: думав-бо, що втекли в’язнi. Але Павло, скрикнувши, стримав його вiд самовбивства, i затремтiв сторож, припав до Павла i Сили, i вивiв їх, увiв у дiм свiй, i рани обмив, й охрестився зi всiма домашнiми. Звiдти святi апостоли Павло i Сила пiшли до Амфиполя й Аполонiї i в Солунь. I багато еллiнiв до них приєдналося, i з жiнок благородних немало. Позаздрили цьому непокiрнi юдеї, найняли крамольникiв деяких, мужiв злих, i людей набунтували проти апостолiв Христових, i шукали, щоб їх убити. Брати ж вночi вiдiслали Павла i Силу до Верiї, але й там юдеї iз Солуня прийшли, зрушили людей проти проповiдникiв Божого слова. Павло тому пiшов на помор’я, а Сила i Тимотей там залишилися, але не через багато днiв пiшли i знайшли святого Павла в Коринтi. I став Сила святий єпископом Коринту, i досить у проповiдi Божого слова потрудився, знамення i чуда робив, потiм до Господа вiдiйшов. Сильван, святий апостол, з обома святими верховними апостолами Петром i Павлом потрудився у проповiдi Слова, бо обидва тi апостоли в посланнях своїх згадують його. Святий Петро в Соборному своєму посланнi пише так: «Через Сильвана, вiрного брата, вам написав». Також i Павло святий у Другому посланнi до коринтян: «Божий Син Iсус Христос, якого ми вам проповiдуємо, я (казав) i Сильван». Звiдси зрозумiло, що святий Сильван кожному з тих великих апостолiв у свiй час послужив. Був сопричасником трудiв i болiв їхнiх у Христовому благовiстi. У Солунi ж був єпископом, багато бiд витерпiв задля вiри, потiм до Подвиговiнчателя Христа вiдiйшов. Крискента, святого апостола, згадує Павло святий у своєму Другому посланнi до Тимотея (добре перекладеному з грецької), де каже: «Крискент у Галатеї». Тобто – посланий вiд мене на проповiдь. Вiн був єпископом у Галатiї, потiм у Галiї Христа проповiдував i у Вiєнi, градi Галiйському, Поставив єпископом Захарiю, учня свого, вiдтак знову повернувся у Галатiю i мученицьки помер за часiв царювання Траяна. Єпенета, святого апостола, Павло згадує у римськiй епiстолiї, кажучи: «Вiтайте Єпенета, улюбленого мого, що є первiсток Ахаї для Христа». Вiн став єпископом у Картагенi. Андроника, святого апостола, згадує в тому ж посланнi Павло: «Вiтайте Андроника», – кажучи i називаючи його своїм родичем i спiвв’язнем, визначним серед апостолiв, що перед ним повiрив у Христа. Був вiн єпископом у Панонiї.