Без категорії

Пам’ять преподобного отця нашого Талалея

Місяця лютого в 27-й день

Був Талалей святий із Киликійського краю родом. Зневаживши ж суєту світу цього, прийшов спершу в обитель преподобного Сави Освяченого і полюбив постницьке в інокуванні перебування, прийняв на себе ангельський образ і за добродійне життя своє пресвітерського сану сподобився. Тоді, через декілька років, прийшов у град Сирійський, що Гавала називався і під митрополією Лаодикійською був. Від того града за двадцять стадій була одна могила велика, і бісівське на ній капище старе, й еллінська давня гробниця, і багато бісів там перебувало. Страшним же було те місце для всіх, хто через нього переходив: біси-бо не лише примарами і привидами страшили, але людинозгубно нападали та ранили багатьох, людей же і худобу. Про те чувши, преподобний Талалей пішов і там оселився, малу звівши хатинку, і жив для Бога, постницькими подвизаючися трудами й умертвлюючи себе злостражданнями, ненастанно вдень і вночі молячися. Біси ж не терпіли такого сусіда біля себе мати, зібрали свої нечисті полчища і страшилища і з люттю великою кинулися на нього нападати, безчинними голосами жахаючи й убивчо погрожуючи, і всіма своїми хитропідступними силами намагаючися відігнати святого з того місця, яке наче за своє власне здавна мали. А преподобний Талалей міцно в Бозі утверджувався, молитвою і знаменням хресним загороджуючися, стояв, як воїн хоробрий і непереможний у день боротьби, і насміхався з немічної їхньої сили. Таку з бісами боротьбу цілими днями, а найбільше ночами мужньо подвижник довгий час мав, врешті переміг їх, допомогою Вишнього, і втекли вони із соромом, не мігши здолати нездоланного воїна Христового. Прогнавши ж бісів, угодник Божий влаштував собі найтіснішу келію не в міру зросту свого: два лікті у висоту, а в ширину лікоть один — у ній же не лише стояти, але навіть сидіти просто не міг, великий-бо був тілом, — завжди голову до колін схилену мав, сидячи. У такій тісноті перебував він десять літ. Прийшов відвідати його єпископ Киринейський Теодорит і застав його, коли збирав він собі зі святого Євангелія користь. І коли спитав єпископ, чому таке вибрав життя, відповів святий: “Маю багато гріхів і вірю, що багато мук вічних чекають на мене. Тому знайшов для себе таку добровільну в’язницю, щоб, караючи тіло малими цими муками, від великих, сподіваних, врятуватися”. І прийняв єпископ від нього велику користь. Дарував же Бог преподобному Талалею і чудотворення дар, щоб зцілювати всілякі хвороби і недуги не лише в людей, але і в худоби. Через те багато хто до нього, як до джерела цілющого, приходив і черпав здоров’я тілесне, разом же і душевне, бо елліни, які в навколишніх селах були, наверталися до Христа Бога. І всі, які в межах Гавальського града були, ідолопоклонники, між християнами живучи, їх же тоді було багато, просвітилися досконалою святою вірою через чуда, що їх святий Талалей творив, до пізнання істини приведені. І з допомогою тих новонавернених людей зруйнував преподобний капище бісівське і гробниці еллінські розкидав. І, очистивши те місце від давніх скверн бісівських, збудував на ньому церкву в ім’я всіх мучеників святих і повсякденне в ній Боже славослов’я влаштував. І прожив решту днів своїх у звичних для себе подвигах, і, угодивши врешті Богові, переставився до Нього у старості добрій. Про цього преподобного святий Софроній Єрусалимський у Лимонарії пише так: “Авва Петро, пресвітер Лаври святого Сави, розповідав нам про авву Талалея Киликійського, який перебував шістдесят років у чернечому образі, ніколи не перестаючи плакати. Розповідав усім про причину: “Час цей, браття, дав нам Бог на покання. І якщо його втратимо, дуже за те будемо покарані”.