Без категорії

Пам’ять преподобного отця нашого Євтимія Нового

Місяця жовтня на 15-ий день [1]

Цей преподобний отець наш Євтимій був спершу мирянин, людина благочестива, який чесно жив у подружжі. Зворушився-бо душею і, полюбивши Бога всім серцем, покинув світ і все, що в світі, відкинув ласку дружини і пішов у пустелю[2], у якій зі звірами поселився і, з бісами борючись, жив як один із стародавніх пустельників, зиму і спеку терплячи, постом і трудами плоть свою умертвляючи, безнастанними молитвами оживлюючи душу свою. І так він жив чеснотливо, що життя його ангелів здивувало, і застрашив бісівську гординю. Був же наставником інокам[3], учням своїм добрим учителем, як дітям батько виявився, до спасительного їх наставляючи шляху, по ньому й сам прямував літа достатні і досяг доброго пристанища, і тепер після численних трудів спочиває там, де пробувають ті, котрих прикликав до себе Господь, говорячи: “Прийдіть до мене, усі струджені та обтяжені — і я вас заспокою”[4].

Житія цього преподобного Євтимія Нового не знайшов більше ніде, тільки в службі, в Мінеї йому покладеної, зміг звідати і тут це виклав.


[1] “Від Мінеї”.

[2]Пісня над піснями
4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!
4:2 Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної...
4:3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
4:4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!
4:5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...
4:6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...
4:7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!
4:8 Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.
4:9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!...
4:10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...
4:11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!
4:12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане...
4:13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,
4:14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,
4:15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...
4:16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...
Пісн. 4
”.

[3] “В стихирах .

[4] Євангеліє від Матвія
11:1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
11:2 Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
11:3 щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
11:4 Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
11:5 Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...
11:6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
11:7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
11:8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Аджеж ті, хто носить м'яке, по палатах царських.
11:9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, навіть більш, як пророка.
11:10 Бо це ж той, що про нього написано: Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!
11:11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього!
11:12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
11:13 Усі бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
11:14 Коли ж хочете знати, то Ілля він, що має прийти.
11:15 Хто має вуха, нехай слухає!
11:16 До кого ж цей рід прирівняю? До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
11:17 і кажуть: Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви...
11:18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: Він демона має.
11:19 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників. І виправдалася мудрість своїми ділами.
11:20 Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
11:21 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
11:22 Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
11:23 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш. Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
11:24 Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...
11:25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
11:26 Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
11:27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
11:28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!
11:29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм.
11:30 Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!
Мв. 11
, [28].