Преподобний Аврамій, архімандрит Ростовський
Місяця жовтня на 29-й день
Преподобний Аврамій (Авраамій), архімандрит Ростовський, в миру Аверкій, з юних років пішов з рідної домівки і вступив на шлях християнського подвижництва. Прийнявши чернецтво, оселився Аврамій у Ростові на березі озера Неро. У Ростовській землі тоді було багато язичників, і преподобний посилено трудився над поширенням істинної віри. Недалеко від келії святого було капище, де язичники поклонялися кам’яному ідолу Велесу (Волосу), який наводив страх на жителів Ростова.
У дивовижному видінні постав перед Аврамієм святий апостол Іоанн Богослов і дав йому жезл, увінчаний хрестом, яким преподобний розтрощив ідола. На місці ідольського капища святий Аврамій заснував обитель на честь Богоявлення і став її настоятелем. На згадку явлення преподобний спорудив храм в ім’я апостола Іоанна Богослова. Переконані святим Аврамієм, охрестилося багато язичників.
Особливо великим був його вплив на дітей: він навчав їх грамоти, наставляв у Законі Божому, хрестив, постригав у ченці. Усіх, хто приходив в обитель, святий приймав із любов’ю. Життя його було повсякденним подвигом молитви і праці на користь братії: він колов дрова для пекарні, прав одяг ченців, носив воду для кухні.
Помер преподобний у глибокій старості і був похований у храмі Богоявлення († ХI ст.). Святі мощі його знайдено за великого князя Всеволода (1176-1212). 1551 року цар Іоанн Грозний перед походом на Казань обходив святі місця. У Богоявленському-Аврамієвому монастирі йому показали той жезл, яким преподобний Аврамій розтрощив ідола Велеса. Посох цар узяв із собою в похід, а хрест залишив в обителі. Повернувшись після підкорення Казанського ханства, Іоанн Грозний наказав збудувати в Аврамієвій обителі новий кам’яний храм на честь Богоявлення з чотирма боковими вівтарями і надіслав туди книги та ікони.
Тропарі, кондаки, молитви та величання
Тропарь преподобному Авраамию, архимандриту Ростовскому, глас 1
Просвети́вся Боже́ственною благода́тию,/ неве́рныя лю́ди наста́вил еси́ к све́ту Богоразу́мия:/ и по сме́рти сия́я све́тлостию жития́ твоего́,/ источа́еши исцеле́ния притека́ющим с ве́рою к тебе́,/ Авраа́мие о́тче наш,// Христа́ Бо́га моли́ дарова́ти нам ве́лию ми́лость.
Кондак преподобному Авраамию, архимандриту Ростовскому, глас 2
И́го Христо́во прие́м, Авраа́мие,/ и Того́ крест на ра́мо взем,/ после́довал еси́ Ему́,/ насажде́н быв в дому́ Госпо́дни/ и процве́л еси́, я́ко фи́никс и я́ко кедр, и́же в Лива́не,/ умно́жил еси́ ча́да твоя́, муж жела́ний духо́вных:/ от возлю́бленнаго же апо́стола Иоа́нна Богосло́ва благода́ть восприи́м,/ жезло́м сокруши́л еси́ и́дола/ и рассы́пал еси́ его́, я́ко прах,/ и чудотво́рец у́бо ве́лий яви́лся еси́, преподо́бне./ Тем же Христа́ Бо́га моли́// непреста́нно о всех нас.
Молитва преподобному Авраамию, архимандриту Ростовскому
О, преподо́бне о́тче наш Авраа́мие! Не забу́ди нас, но помина́й всегда́ во святы́х твои́х богоприя́тных моли́твах к Бо́гу. Помяни́ ста́до твое́, е́же сам и пасл еси́, и не забу́ди посеща́ти ча́да твоя́, и моли́ за ны, о́тче свяще́нный, я́ко име́я дерзнове́ние ко Го́споду: не мним бо тя ме́ртва су́ща, а́ще и преста́вился еси́ от нас, па́стырю наш до́брый! Се мо́щи твоя́ святы́я пред очи́ма на́шима: свята́я же твоя́ душа́ с а́нгельскими безпло́тными ли́ки у Престо́ла Всех Царя́ предстоя́щи досто́йно весели́тся. Испроси́ у́бо нам вре́мя на покая́ние, е́же невозбра́нно прейти́ от земли́ на Не́бо, и ве́чныя му́ки изба́витися, и Небе́снаго Ца́рствия насле́дниками бы́ти со все́ми пра́ведными, от ве́ка благоугоди́вшими Го́споду на́шему Иису́су Христу́. Ему́же подоба́ет вся́кая сла́ва, честь и поклоне́ние со Отце́м и Святы́м Ду́хом, ны́не, и при́сно, и во ве́ки веко́в. Ами́нь.
Тропaрь, глaсъ №:
Просвэти1всz бжcтвенною бл7годaтію, невBрныz лю1ди настaвилъ є3си2 къ свёту бGоразyміz: и3 по смeрти сіsz свётлостію житіS твоегw2, и3сточaеши и3сцэлє1ніz притекaющымъ съ вёрою къ рaцэ мощeй твои1хъ, ґвраaміе џтче нaшъ, хrтA бGа моли2, даровaти нaмъ вeлію млcть.
Кондaкъ, глaсъ в7:
И$го хrт0во пріeмъ, ґвраaміе, и3 того2 кrтъ на рaмо взeмъ, послёдовалъ є3си2 є3мY: насаждeнъ бhвъ въ домY гDни, и3 процвёлъ є3си2, ћкw фjніxъ, и3 ћкw кeдръ, и4же въ лівaнэ, ўмн0жилъ є3си2 ч†да тво‰, мyжъ желaній дух0вныхъ: t возлю1бленнагw же ґпcла їwaнна бGосл0ва бlгодaть воспріи1мъ, жезл0мъ сокруши1лъ є3си2 јдwла, и3 разсhпалъ є3си2 є3го2, ћкw прaхъ, и3 чудотв0рецъ ќбw вeлій kви1лсz є3си2, прпdбне: тёмже хrтA бGа моли2 непрестaннw њ всёхъ нaсъ.
Ще в розробці
