Без категорії

Пам’ять блаженної Таїсії

Місяця травня на 10-й день

У єгипетському краю дівчина одна християнська на ім’я Таїсія, коли померли батьки її, залишилася в сирітстві. Хотівши ж безшлюбно жити в чистоті, витрачала маєтки свої для убогих і зробила дім свій притулком для подорожніх ченців скитських. І довго так жила, приймаючи святих отців і даючи їм спочинок. Коли минуло досить часу і витратила вона маєтки свої, почала терпіти убогість. Ще ж, диявольським підступом, чіплялися до неї різні гріхолюбні люди й розбещували її, відводячи зі шляху Божого, і почала дівчина погано жити, у нечистотах блудних валяючись. Чувши про таке її розбещене життя, скитські отці засмутилися вельми і, порадившись, прикликали авву Иоана Колова і сказали йому: “Ми чули про ту сестру, що погано живе, вона ж велику благодіянням своїм виказувала нам любов, коли могла, тому й ми взаємно покажімо до неї духовну любов і поможімо їй, попіклувавшись про спасення її. Потрудися ж ти, авво, піди до неї і за мудрістю, дарованою тобі від Бога, переконай її до покаяння і врятуй душу, що гине. Ми ж молитимемося з постом, аби поміг тобі Господь” Авва ж Иоан Колов, послухавши отців святих веління, пішов у град до дівчини тої, молячись до Бога, Помічника свого, що спасення всім бажає. Коли прийшов до дому її, постукав у ворота і сказав стариці, що стерегла воріт: “Сповісти про мене пані своїй, що я прийшов поговорити з нею”. Ворітниця ж відповіла йому з гнівом: “Ви, ченці, спочату з’їли маєтки її”. Сказав до неї старець: “Скажи їй про мене, бо велике щось має прийняти від мене”. Пішла ворітниця, сповістила дівчині, і сказала молода: “Ченці ті завжди при Чорному морі ходять, знаходять перли, введи тому його до мене”. Коли увійшов старець у дім Таїсії, сів близько неї і, поглянувши на лице її, зітхнув важко, схилив голову свою і почав дуже плакати. І сказала йому дівчина: “Авво, чому плачеш?” І сказав їй старець: “Бачу, як сатана грає на твоїм лиці, то як маю не плакати? Що тобі не подобається в Господі нашому Ісусі Христі, Нареченому Пречистому і Безсмертному, що зневажила Його Оселю, до сатани пристала і його нечисті діла дієш?” Вона ж, це чувши, розчулилася: були-бо їй слова старцеві як стріли вогненні, що пронизують серце, — і зразу стало їй мерзотне життя її нечисте, і сама собі мерзотною стала, і соромилася діл своїх злих. Сказала до старця: “Чи є покаяння для грішників, о авво?” Сказав старець: “Справді є. І Спаситель чекає навернення твого, хотівши тебе батьківськими обіймами прийняти, не хоче-бо смерти грішника, але навернення на життя. Я ж поручником тобі нехай буду в тому, що, коли покаєшся правдиво і всім серцем до нього навернешся, Він тебе знову полюбить як невісту свою і, від усіх гріховних нечистот очистивши, введе тебе в нетлінну оселю свою небесну, і зрадіють через тебе всі ангельські чини. Радість-бо їм буває через грішника, що кається”. Сказала до нього дівчина: “Хай буде воля Господня, отче, забери тому мене звідси і веди, куди знаєш, де мені було б місце добре для покаяння”. І сказав старець: “Ходімо”. І, вставши, вийшов із дому її. Встала ж і дівчина, пішла за старцем, нічого щодо дому свого не розпорядилася ані нічого нікому не заповіла — усе зразу покинула Бога ради. І бачив отець Иоан, що нічого про влаштування свого дому не каже, здивувався такій несподіваній її зміні і горячі до Бога, і дякував Господеві, пішов у путь свою, а вона здалеку за ним. Коли ж досягли пустелі, був вечір; і настала ніч. Зробив же старець на землі мале підвищення з піску, сказав до дівчини: “Спочинь тут — і спи, покрита благодаттю Божою”. Загородив її знаменням хресним, відійшов трохи від неї і, помолившись, як звично, ліг на землі й заснув. Опівночі збудився, побачив блискавку з неба і, звівши очі свої вгору, побачив, як шлях пресвітлий з неба до сплячої дівчини сягав, і вжахнувся. Вглядаючись пильно, побачив ангелів Божих, які душу Таїсії шляхом тим до неба возносили. І дивився на те доти, поки не сховалося з очей його дивне те видіння. Вставши ж, пішов до неї і, доторкнувшись, побачив, що померла, і кинувся старець лицем на землю перед Богом: охопили його страх і тремтіння, і був до нього голос зверху, що говорив: “Покаяння її, за одну годину вчинене, приємніше було Богові від тих, що довгий час каються, такі-бо до Бога тепла не виявляють у серцях своїх”. І залишився старець у молитві до світла денного, і поховав чесне тіло блаженної Таїсії. І прийшов у скит, розповів святим отцям про все, що було. І всі, чувши те, зі здивуванням прославили Господа і дякували великому милосердю Христа Бога, Йому ж слава навіки. Амінь.