Без категорії

Слово на свято Богоявлення Господнього

Місяця січня в 6-й день

Богоявлення Господнє, яке на водах Йорданських відбулося, святкуючи, згадаємо, що Бог, Господь наш, якщо коли над водами являвся, то не даремно, але подавав якийсь знак. Мало сказати про те, що над водами Червоного моря коли явився, там глибини відкрив дно і по сухому своїх вивів, ані про те багато говорити, що з Ковчегом Завіта під Єрихоном, коли переходили ріку Йорданську, там назад повернув води: “Йордан, — каже, — повернувся назад”[16]. Це згадаймо, як споконвіку, коли Дух Божий витав понад водами, тоді створив Небо, Землю, птахів, звірів, людину і весь світ видимий.

Являється нині над водами Йорданськими Бог у Тройці єдиний, Отець у голосі, Син у плоті, Дух святий у виді голубинім. Що-бо тим Своїм явленням чинить? Новий світ створює, все оновлює, ось у тропарі передпразденства читається: “Явився, все живе хотівши оновити”. Тобто: “Новий світ створити, инакший від попереднього”. “Давнє минуло, — говорить Писання, — все настало нове”[17]. Світ попередній природою важкий був, не міг в Небеса піднестися, вимагав, щоб явилася суша, на ній би йому стояти, ніби вкопаному. Світ новий, що з вод Йорданських постав, настільки легкий, що не потребує суші, не створюється на землі, не має тут місця перебування, але вишніх шукає, до відчинених над Йорданом небесних дверей прямує скоро з води, зразу в Небеса. “Вийшов з води, і тут відчинилися Йому Небеса”[18]. Світові попередньому, житейськи обтяженому, коли б захотів Неба, то було б йому треба драбини, закріпленої на землі, як б досягала Небес. Але і ту Яків бачив, проте не по тій вийшов. Для світу ж нового без драбини сходження. Яке ж бо? Ось замість драбини Дух Святий у виді голубинім літає над водами. Нащо? Вже-бо рід людський не якимось є повзучим по землі гадом ані плазуючою твариною, але птахою пернатою, що з води хрещення сходить. І через те Дух Святий явився над хрещенням як птах, щоби Своїх, їх же купіллю хрещення породив, пташенят за собою без драбини до небес вивести. І збуваються тут слова пісні Мойсеевої: “До пташенят Своїх прагнув”[19]. Або Єронімовий переклад читаємо: “Кличе до лету пташенят своїх”. Таїсий світ новий Бог Своїм при водах Йорданських явленням творить, що не прикріплюється до землі, але, як птаха перната, намагається піднятися до Небес відчинених. “Вийшов з води, і відчинилися йому Небеса”[20]. Тут згадаймо Писання одне: “Сказав Бог, хай виведуть води птахів, що літають по тверді небесній”[21]. І погляньмо, як котрась у Тройці свята особа, над водами Йорданськими нині явившись, при оновленні світу вибраних Своїх з води хрещення виводить мислених пташенят і закликає їх до лету, щоби відповідними до себе крилами чеснот до відчинених над Йорданом небес підносилися. Але перед тим як це побачимо, довідаймося від учителів церковних, що кожен із води і Духа народжений чоловік небесним пташком буває. Святий Іван Золотоустий говорить: “Спершу сказано, щоб вивели води різних гадів живих[22]. А тому що в Йорданські струмені Христос увійшов, вже не гадів, але душі розумні та духовні вода утворює. Душі, говорить, не, як гадина, по землі повзають, але, як птахи, вгору підносяться, тому й Давид ісаже: “Душа моя, як птаха”[23]. Птаха ж не долішня, але небесна, бо життя наше на Небесах, що від води хрещення людям готується. Святий же Григорій Ниський, докоряючи тим, що після прийняття святого хрещення до попередніх злих діл повертаються, говорить: “Так беззсоромний, хрещення прийнявши, не знаю, якою зрушився злістю, і спасіння, яке з вод хрещення виходить, втрачає, коли, з Христовим тілом разом поховані будучи, в орлині одягнулися крила, можучи до тих небесних птахів, що є безсмертними духами, злітати”. Зрозуміймо слова ці: “З Христовим тілом [хрещенням] поховані будучи, в орлині вбралися крила, можуть літати”. Так учитель цей святий виразно показує, що з води хрещення люди птахами стають, які летять до Небес. Але й з історії це бачимо: “Преподобний Нон, єпископ Іліопольський, коли в Антіохії мав здобути Богові Пелагію[24], явногрішницю, бачив уві сні вночі видіння таке. Здавалося, що стояв у церкві на Аітургії, і ось якась голубка чорна, брудна і смердюча, літала навколо нього, їі узявши, він вкинув її у хрестильницю й омив — зразу та голубка стала чиста, прекрасна і від снігу біліша, і з води просто до Небес полетіла”. Те видіння знаменувало, що блаженний отець той наверне грішницю до Господа і святим хрещенням просвітить її. Настільки сильними є святого хрещення води, що людину небесною птахою можуть зробити. Це Йорданські струмені творять — природі людській приробляють крила, ними ж летіти їй в Небеса, які розкриваються.

Не лише людське оновлене єство з вод Йорданських птахою стає, але й ті, що являються божественними в Тройці Особами, окремих птах беруть на себе подобу. Знаємо, що писання святе Бога Отця орлові уподібнює: “Як орел, покрив гніздо своє”. Читаємо, що і Бог Син уподібнюється до квочки: “Єрусалиме, Єрусалиме, — говорить, — скільки разів хотів зібрати дітей твоїх, як же збирає квочка пташенят своїх під крило”[25]. Знаємо, що і Бог Дух Святий у подобі голубиній явився над Йорданом. З якої-бо причини Особи Пресвятої Тройці потрійному тому птахів роду уподібнюються: орлові, квочці і голубові? Справді, задля того, щоб таких же пташенят стада мислені вивести з води Хрещення. Тобто щоб людей духовними зробити пташенятами: когось — як орла, когось — як квочку, когось — як голуба. Церква, торжествуюча на Небесах, вірних Божих, які від Церкви воюючої найвизначнішими подвигами переходять, на три окремі лики розділяє: на лик учителів, на лик мучеників і на лик дівственників. Ті три лики, не згрішимо, коли скажемо, є трьома зграйками пташенят, у воді хрещення народжених і виведених. Лик учителів — це зграя орлів, що високо літають і незмигним поглядом на сонячне сяйво дивляться, бо учителі святі богорозумінням, як крилами, злітають високо і світлим розумом, як оком, до Трисонячного Божества Світла взирають, премудрістю освітлюються. Лик мучеників — то група квочок багатодітних, бо вони пролиттям своєї за Христа крови церковних примножують дітей, кров-бо мученицька первісну церкву народила і примножила дітей її — більше зірок небесних і більше піску, що на березі моря. Лик дівственників — наче зграя цілих голубів, бо вони всеціло себе приносять Богові як жертву живу, і не про тіло, але про те дбають, як догодити Господові. Ті три духовних птахів зграї, кажу, що у воді Хрещення народилися. Як же? Зрозуміймо. Природознавці про народження птахів страусів розповідають, що не за звичаєм инших птахів виводять своїх пташенят, не сидінням на гнізді, але очима: очі-бо тих птахів мають в собі якусь природну силу, від їхнього погляду оживляються і виводяться пташенята. Єство наше взиває до Бога у Пісні Пісень: “Зверни очі Твої просто на мене, бо вони окрилюють мене”[26]. Ніби говорячи: “Поглянь на мене, Господи, милостивими очима і не відвертай їх від мене, бо вони роблять мене птахою пернатою, яка до Небес летить”. Глянув-бо Бог на єство людське у явленні Своєму на Йордані. Глянув Бог Отець, розкривши Небеса над Сином. Глянув Бог Син, у плоті прийшовши з Назарету Галилейського хреститися від Івана в Йордані. Глянув, кажу: тут-бо все болото гріха Адамового, всі немочі єства нашого зібрав і приніс, щоб омити їх і очистити нас від гріхів наших. Поглянув Бог Дух, сходячи над хрещеним обожествленим Чоловіком. Так поглянувши, Бог Тройця хіба не відкрив єства людського? Відкрив воістину, тим-бо поглядом божественним зразу явилися зграї орлів, квочок і голубів. Лики, говорю, учителів, мучеників і дівственників. На це ж подивимося через Писання. Бачив в Откровенні[27] своєму Богослов перед престолом Божим море скляне, подібне на кристал. Море те утворювало собою таїнство Хрещення святого, бо між Божим престолом і людиною, що до престолу Божого приступити хоче, посередкує вода Хрещення. І не можна инакше наблизитися до Бога, що на престолі у Вишніх сидить, щоб спершу море Хрещення не перейти. Говорить Писання: “Якщо хто не народиться від води і Духа, не зможе увійти в Царство Боже”[28]. Нащо ж море те, що таїнство Хрещення утворює, є скляним і кришталевим? Знаємо, що тлумачі Писання Божественного кажуть, що скляне є через чистоту, очищує душу того, хто хреститься. Кришталеве — через міцність, якою утверджує серце. Ще ж і через те є скляне і кришталеве, що так само, як крізь скло і кришталь промені сонячні проходять, так благодать Божа Хрещення таїнство пронизує і через неї приходить до людини і просвітлює оселю її душі. Проте ми скажемо, що не менше і через те море, що перед престолом Божим таїнство Хрещення утворює, є скляним і кришталевим, що Пресвята Тройця, Яка сидить на престолі, як у дзеркалі скляному і кришталевому у ньому відбита і видна буде, бо у Хрещенні святому явлений є Тройці Образ. “Ідіть, — каже, — навчіть всі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”[29]. Тут [по-людськи розсуджуючи] якщо Бог Отець сидить на престолі Своєму, як орел, то в морі, що перед престолом, як у дзеркалі скляному і кришталевому, має відбитися образ орла. Якщо Бог Син сидить на престолі, як квочка, так-бо Себе у Євангелії називає, то в тому морі перед престолом, як у дзеркалі, має явитися образ квочки. Якщо Дух Святий сидить на тому престолі, як голуб, то в морі тому голуба має показатися образ. Але розсудимо духовно. Кажемо, що море, перед престолом Божим бачене, утворює собою Хрещення святого таїнство, у ньому ж єство наше хреститься, як скло очищується від всіляких нечистот плоті й духа. Душа ж наша, як кристал, утверджується і світліє. І коли Бог у Тройці на те таємниче скло і кришталь у Хрещенні нашому поглядає, тоді справді виявляється в ньому Образ Тройці. Чи виглядає Бог Отець — як духовний орел, Бог Син — як духовна квочка, Бог Дух святий — як духовний голуб, адже таємниче те скло і кришталь, єство наше охрещуючи, виявляє у собі духовних тих птахів подобу, — робить-бо нас пташенятками орла, і квочки, і голуба, тобто стаємо дітьми Бога, в Тройці єдиного, Отця, і Сина, і Святого Духа. “Дасть нам, — каже, — право дітьми Божими бути, тим, хто вірить в Ім’я Його[30]. Погляне Пресвята Тройця на єство людське, що у водах Йорданських хрещається, і втілюється в ньому, окриливши його, як пташеня, крилами орла, квочки і голуба духовно, тобто примножує в Церкві воюючій учителів, мучеників, дівственників. Очевидним є, що кожна Особа Пресвятої Тройці з Вод Йорданських окремих Своїх мислених виведе пташенят.

Бог Отець, як орел, — зграю орлів духовних, говорю, учителів церковних, виведе з Йордану. Каже-бо святий Кирило Єрусалимський: “Початок світу — вода, початок Євангелія — Йордан”. З води почався світ цей видимий, з Йордану почалося учительство. З води засіяло світло денне, Дух-бо Божий, що витав спершу понад водами, сказав з пітьми світлу засіяти. З Йордану засіяло світло Святого Євангелія. Перший Учитель всього світу, Божа Сила і Божа Премудрість Христос, звідки почав Своє повчання? Чи не з вод Йорданських? “Звідти, — каже, — почав Ісус проповідувати і казати: “Покайтеся”[31]. І зразу після нього явилося учителів багато, святі апостоли, їх же посилав на проповідь. Так вода початком була і для птахів матеріяльних, і для птахів духовних. Звідки-бо взяті були на апостольство й учительство Петро і Андрій, Яків та Іван[32] — чи не з вод? Зробив рибалок апостолами. Як самарянка стала у граді своєму істинного Месії проповідницею[33]? Чи не з води джерела Якового? Звідки і сліпець, який прозрів, свідком був чудесної Христової сили?[34] Чи не від води Силоамської купелі? Якщо все стало прообразом святого Хрещення, у ньому ж і сліпоти душевної позбуваються, і від гріховної омиваються скверни, й учителі приймають божественну премудрість. Через Хрещення-бо дається людям та благодать, якою можна більший здобути розум. І звідти учителям ростуть духовні крила, за написаним: “Крила підіймуть, як орли, біжать і не мучаться”[35].

Бог Син, як квочка, розгублених дітей збирає під крило, з води Хрещення виводить пташенят Своїх, святих мучеників, Сам спершу тіло Своє, водою хрещене, несучи на рани. Сам спершу кладе за нас на хресті Свою душу, щоб і ми готові були за Нього умерти. Тут згадаймо слова апостольські: “Тому що в Христа охрестилися, у смерть Його хрестилися”[36]. Наче сказав: “Кожен, хто в Христа хреститься, має за Нього помирати, бути відповідним подобі смерти Його”. І хто так у смерть Його хреститься, як же святі мученики, що кажуть: “Задля Тебе умертвлюємося увесь день”[37]. Подобі смерти Його, на неї ж, як ягня, на заколення ведуть, хто так подібний, як святі мученики говорять: “Вважаємо себе вівцями для заколення”? Звідки їм співається: “Ті, що Божого Агнця проповідуєте, заколені будете, як ягнята”? У смерть Його хрестилися святих мучеників сорок дев’ять[38], які зі святим Калістратом в озеро були вкинені. Відповідні були подобі смерти Його святих мучеників десять тисяч[39], які зі святим Ромилом у пустелі Вірменській одного дня були розіп’яті. Але і всі святі страстотерпці, що пролили за Христа кров свою, уподобилися подобі смерти Його, бо у смерть Його хрестилися. Ще у воді хрещення свого вже до вінця мученицького були передзнаменовані. Квочка природно має звичай кращі зерна для їжі вибирати і, знайшовши, скликати своїх пташенят. Назвавши чесноти духовною їжею, кожен засвідчить, що нема кращого зерна, нема більшої чесноти, аніж любов понад всі любові[40]. Аюбови ж такої, що душу за того, кого любить, покладе, більше від цієї любови ніхто ж не має, хіба якщо хтось покладе душу свою за друзів своїх. Те зерно любови знайшов і показав пташенятам своїм мисленим квочка Христос Господь, поклавши душу Свою за друзів: “Ви, — каже, — друзями Моїми є”. До того зерна збіглися прикликані пташенята — святі мученики — і почали з любови душі свої за Господа класти, як же хтось із таких осіб до Господа говорить: “Тебе, Жениху мій, люблю і, Тебе шукаючи, страждаю”. Звідки ж ті мислені пташенята до зерна любови прикликаються? Чи не з води хрещення, у ній же у смерть Його хрестилися? Роздумаймо над словами святого Анастасія Синаїта, що про добророзумного розбійника, якому ж вода, що з ребер Христових витекла, хрещенням була, говорить так: “До тих пташенят [тобто до небесних духовних] вилетіла з животворної води, що витекла з боку Господнього, найперша зі всіх птиць — святий розбійник, з царем птахів Христом, підіймаючись до Раю”. Бог Дух Святий, як голуб, з води хрещення виводить пташенят Своїх, чистих тілом і душею голубів, тобто дівственни-ків. Допоки ж бо єство людське не було в Особі Христа сходженням і дією Духа Святого з’єднане з Божеством і Йорданськими водами омите, доти подружжя вище дівствування було, доти про дівственну чистоту, цілою для Бога бережену, мало де чути було. Усе народжене від тіла було тілом[41], тіло лише народжувало, дух же був безплідний, як казав колись Бог: “Не може Дух Мій перебувати у людях цих, тілом вони є”[42]. Коли ж людське єство у Йордані стало й осінив його Святий Дух, тоді зразу вище подрулсжя народилося від Духа — дівство, не про тілесне, але про духовне думаючи, як говорить Богослов: “Народжене від Духа духом є”[43]. А тому що дух достойніший від тіла, так дівство, з’єднане в один дух із Господом, краще є від тілесного у подружжі союзу. Плідним стало наше єство у дівственних ликах, коли в Йордані в подружжя духовне з Христом увійшло. Духовне ж подружжя не може чогось иншого родити, лише дівство, що зобразив пророк Захарія, говорячи: “Вино запашне в юнаках і дівах”[44]. Тут через вино знаменовано Духа: як же вино веселить серце чоловікові, так Дух Святий печаль нашу в радість і веселість перетворює — звідки й Утішителем називається. Через юнаків і дів утворює лики дівственні. Те вино — Дух Святий, говорить Пророк, як в юнаків і дів вливається. Де ж бо Святий Дух благодать свою проллє, там неможливо не народитися Дівству. Добре блаженний Єронім у своєму перекладі те місце Писання Божественного читає так: “Вино, що народжує діви”. Пролилося колись те благодаті Святого Духа вино на апостолів і напоїло їх, що думали инші, ніби вони вином наповнені, і зробило їх такими дівами, що в них не знайшлося ні одної вади, чистими і цілими, як голуби. Такі в цей празник співаються слова: “Дух спасіння апостольські серця зберігає чистими”. Проливається нині вино те на води Йорданські, і хто не вірує, що хрещення водою, з вином Духа святого змішаною, народить дівство, за вище сказаним пророцтвом: “Вино, що родить дів”? Діви ж ті, до них же апостол каже: “Обручив вас, діву чисту, Єдиному Мужу віддати, Христу”. Дівство від Духа в духовному єства нашогоз Богом подружжі народжуєтся. Так Дух святий з води хрещення виводить і в небесне входить.

Так кожна Пресвятої Тройці Особа, що на Йордані явилася, окремо Своїх з води хрещення виведе мислених пташенят. Вивівши ж, прикликає їх летіти, щоб належними для себе ісрилами чеснот у відчинені Небеса увійти.Першими Бог Отець, як мислений орел, закликає до лету пташенят Своїх, мислених орлів, говорю, учителів, бо мають осібні крила, про них-бо каже Церква: “Богорозуміння крила, ті, що прилетіли до кінця і до Небес піднеслися”[45]. Які ж є крила тих пташенят? Справді [крім инших, для всіх спільних, чеснот] ці два — Діло і Слово. Учитель церковний — то орел, що високо літає, чого инших словом учить, те і сам ділом чинить. А те, що такими є крила орлів духовних — Діло і Слово, — виявляється з Книги Пророка Єзикиїла[46]: бачив колись той святий чотирьох тварин шестикрилих, які колісницю Божу везли. Ті тварини видавали голоси крилами своїми. “Чув, — каже, — голос крил їхніх, коли летіли, наче шум вод великих, і як голос Господа Садда [тобто Всемогутнього, чи, за Сіммахом, як грім, Бога могутнього], і коли ішли ці, [був] голос словес [їхніх], як голос полку”. Справді великий то голос, незвична пісня. Проте не так голосу дивувалися, як же тому, звідки голос той виходить. Не з гортані голос, не з язика слово, не з уст пісня, але з крил тих тварин. Говорить пророк: “Чув голос крил їхніх”. Співали, але не гортанню. Славословили Бога, але не красномовними багатослівними устами і язиком, але тими ж, що й летіли, крилами. Чув голос крил їхніх — яка це таємниця? Така: “Тварини, які Божу колісницю везли, знаменували учителів церковних, які є посудом вибраним пронести ім’я Боже по вселенній і своїм ученням Церкву Христову, як колісницю Божу, яка тисячі тисяч душ вірних має в собі, провадять на путь праведну, яка до Небес веде. Крила ж тих тварин, що голос видають і співають, знаменують Діло і Слово учительське. Крила, натруджені летом, виявляють те, що учитель церковний має спершу себе показати як образ доброго діяння, сам спершу має перед усіма життям богоугодним, наче крилатий, до Небес піднестися. Голос же крил тих тварин знаменує учи тельське слово, щоб учитель, подібно до лету свого, видавав голос. Тобто щоб відповідно до життя свого учив стадо своє, бо недієвий і суєний буває там учителя голос, де крил життя богоугодного не видно. Той учитель просто до відчиненого над Йорданом Неба підноситься, що не на одному крилі слова, але і на другому крилі доброго діла літає, той, який Словом, разом і Ділом учить. Не так-бо хитросплетене слово, не так солодкомовні уста, не так голосна гортань, як же добрих діл крила і учителя, і учня до Небес підносять.

Бог Син, як мислена квочка, прикликає пташенят Своїх до лету — святих мучеників, а їхніми доброчинними крилами, окрім инших, для всіх спільних чеснот, особливі є дві ці — віра та ісповідання. Ті мученицькі крила описав апостол[47]: “Серцем віруємо для праведности, устами ісповідуємо для спасіння”. Безсумнівна в серці віра — то крило одне. Сміливе в устах імени Христового перед царями і катами ісповідання — то крило друге. Такими крилами птаха мислена швидше від инших [як же перед тим сказали] у Рай влетіла, добророзумний розбійник, який на хресті з Христом страждав, окрилатів — вірою та ісповіданням. У той-бо час, коли Господь наш волею за нас постраждав, всіма був залишений і зраджений від Петра, який обіцяв з Ним померти, один розбійник повірив у Нього серцем й ісповідав Його устами, Господом царствуючим назвав: “Пом’яни мене, Господи, — казав, — коли прийдеш у царство Своє”. І було видно велику розбійникову віру, коли всім віри забракло: коли всі, віруючи, зневірилися в Христі, він сам не зневірився, але з вірою до Нього помолився, тому й почув: “Амінь, говорю тобі, нині зі Мною будеш у раю”. Про це Амвросій святий бесідує так: “У той час, коли рай прийняв Христа, прийняв і розбійника, але цю славу розбійникові єдина дарувала віра”. Бачите, як та птаха, хресний мученик, який з Христом розіп’явся, не иншими полетів у рай крилами, лише вірою, устами ісповіда-ною. Цю, кажу, славу розбійникові одна дарувала лише віра. Врешті, Бог Дух Святий, Який у виді голубинім явився, прикликає до лету пташенят Своїх — дівственників. Його-бо властивість ця — щоб влаштовувати людину, як птаху крилату, небесні обходити краї. Так оспівує Дамаскин святий[48]: “Святим Духом всіляка спасенна причина, якщо когось за достоїнством надихне, скоро підніметься від земного, опіриться, зросте і скерує вгору. Він і мислених голубів, святих дівствен-ників, вгору скеровує, до летіння їх прикликаючи. Крила ж доброчинні тих голубів особливими є — умертвлення тіла і Духа. А тому що умертвлення тіла є одним крилом, яке людину до Небес підносить, віримо думці Амвросія святого, який на такі в Євангелії слова “Ви кращі від багатьох птахів”[49], пишучи, говорить таке: “Плоть, якщо, підкорившись Божому законові і скинувши з себе гріх у єство душі чистою від почувань прийде, крилами до небес духовних підноситься”[50]. Тут учитель цей в єство душі переходити говорить, умертвлення назнаменуючи, ним же єство тіла ніби в єство душі переходить, коли гірше підкорюється кращому і тіло стає рабом духа. Коли чоловік гріх скидає і почуття очищає, це без умертвлення не може відбутися. Умертвивши ж себе, стає легким і пернатим, ніби птах, крилами духовними до небес возноситься. Є-бо умертвленням тіла дівство, що до небес летить, крилом першим, бо той, хто хоче чистоту зберегти, передусім умервити себе мусить, що виявляє Дух Святий у Давида, де ж до Христа говорить таке: “Миро, і стактиж, і кас-сія3 з риз Твоїх”[51]. Тут тлумачі Божественного Письма під миром розуміють умертвлення, під стактами смирення, під кассією — віру. Миро, кажуть, через те образом умертвлення є, що гіркотою своєю заморює червів і в умертвлінні плоті погані бажання недієвими робить, і совість від гріховних тягарів, як від гризучих червів, оберігає. Стакти — особлива в мироположницях мазь запашна, утворює смирення, бо тою мастикою погорда утроби зцілюється, бо і смирення надмірну гординю лікує. Кассія — зілля аравитське, знаменує віру, бо на лугах, вологи сповнених, закорінюється і росте високо. Так і віра, корінь і початок свій взявши з води хрещення, росте аж до висоти небесної. Ті аромати виходять із риз Христових, тобто є з Церкви Його святої, від людей вірних, у них же Він, наче в ризи, одягнувшись, взяв на Себе тіло і вселяється в тих, хто в чистоті і святості живе. Ось-бо Дух Святий до Христа Господа говорить: “умервлення, смирення і віра, наче коштовні аромати, перед Богом Отцем пахтять із Церкви Твоєї від чистих і дівствуючих осіб, що чесноти ті в серцях своїх, наче в мироположницях, зберігають”. Тут спитаємо, нащо Дух Святий через різноманітні чесноти похваляючи Христову Церкву, спочатку хвалить її через умертвлення, коли спершу кладе миро? Справді, для того щоб показати, що за стриманням безчинних бажань, за зупиненням сластолюбства плотського, за умертвленням тіла всі инші чесноти ідуть і прямують за тим, як за вождем своїм. Спочатку-бо духовним тим пташенятам, кажу, дівс-твенникам, які Небо собі за гніздо мати хочуть, того крила найпершого — умертвлення тіла — треба.

Друге їхнє крило — умертвлення духа: не лише ділом не чинити гріха, а й духом не бажати ані розумом не мислити про гріх. Чи може-бо хтось тілом бути чистий — духом же, тобто волею, бажанням у помислах про нечистоту насолод невимовні здійснювати скверни? Недарма апостол переконує: “Очистимо себе [каже] від всілякої скверни плоті і нечистоти духа”[52]. Тіло-бо ділами, дух же помислами і бажаннями скверними займатися звик. Марно дівство те чистотою своєю славиться і небесного досягнути сподівається, якщо лише тіло береже нерозтлінним, душу ж, яка помислами і похіттю оскверняється, очищати не намагається. Як же бо птаха з одним крилом не може летіти, так і, дівствуючи, про саму чистоту тілесну без чистоти духа дбаючи, не увійти в Оселю небесну. І першу, і другу чистоту зберігаючи пильно, наче голуб, полетимо услід Тому, Хто явився у виді голубинім.

Ось чуємо, що Бог, у Трьох Особах єдиний, на водах Йорданських являючись, при оновленні світу зробив — із вод хрещення мислених вивів пташенят: учителів, мучеників, дівственників — і в розчинені Небеса закликав їх. Хай буде так, як з учителями, мучениками і дівственниками, так і з нами, грішними. Отцю, і Сину, і Святому Духові, що явився на Йордані, — Богові честь, слава, поклоніння і дяка нині, і присно, і навіки-віків. Амінь.


[16] Пс.ИЗ, [З].

[17] Друге послання апостола Павла до коринтян
5:1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.
5:2 Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,
5:3 коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!
5:4 Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.
5:5 А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.
5:6 Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
5:7 бо ходимо вірою, а не видінням,
5:8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
5:9 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.
5:10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
5:11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
5:12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.
5:13 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.
5:14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
5:15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
5:16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
5:17 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!
5:18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,
5:19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.
5:20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
5:21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!
2Кор. 5
, [17].

[18] Мт. З, [16].

[19] 5М. 32, 11.

[20] Мт. З, [16].

[21] 1 М. 1, [20].

[22] Св. Іван Золотоустий. Бесіда 25 на Івана.

[23] Псалми
123
123:1 Пісня прочан. Давидова. Коли б не Господь, що був з нами нехай но ізраїль повість!
123:2 коли б не Господь, що був з нами, як повстала була на нас людина,
123:3 то нас поковтали б живцем, коли розпалився на нас їхній гнів,
123:4 то нас позаливала б вода, душу нашу потік перейшов би,
123:5 душу нашу тоді перейшла б та бурхлива вода!
123:6 Благословенний Господь, що не дав нас на здобич для їхніх зубів!
123:7 Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів, сільце розірвалось, а ми врятувались!
123:8 Наша поміч ув імені Господа, що вчинив небо й землю!
Пс. 123
, [7].

[24] Жовтень, 8-го.

[25] Євангеліє від Матвія
23:1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
23:2 і сказав: На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
23:3 Тож усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони та не роблять того!
23:4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
23:5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
23:6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
23:7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
23:8 А ви вчителями не звіться, бо один вам Учитель, а ви всі брати.
23:9 І не називайте нікого отцем на землі, бо один вам Отець, що на небі.
23:10 І не звіться наставниками, бо один вам Наставник, Христос.
23:11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
23:12 Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
23:13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
23:14 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, через те осуд тяжчий ви приймете!
23:15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
23:16 Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.
23:17 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
23:18 І: Коли хто поклянеться жертівником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий.
23:19 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
23:20 Отож, хто клянеться жертівником, клянеться ним та всім, що на ньому.
23:21 І хто храмом клянеться, клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
23:22 І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
23:23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.
23:24 Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
23:25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
23:26 Фарисею сліпий, очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
23:27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
23:28 Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
23:29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,
23:30 та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків.
23:31 Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
23:32 Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
23:33 О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?
23:34 І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
23:35 Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!
23:36 Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
23:37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!
23:38 Ось ваш дім залишається порожній для вас!
23:39 Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!
Мв. 23
, [37].

[26] Пісня над піснями
6:1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша з жінок? Куди спрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його із тобою.
6:2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.
6:3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!
6:4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!
6:5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з того Гілеаду!
6:6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної!
6:7 Мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!
6:8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам немає числа,
6:9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, обрана вона у своєї родительки! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою звали її, цариці й наложниці то вихваляли її:
6:10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?
6:11 Зійшла я в оріховий сад, щоб поглянути на пуп'яночки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи гранатові яблуні порозцвітали?
6:12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя між колесниці моєї дружини бояр...
Пісн. 6
.

[27] Об'явлення Івана Богослова (Апокаліпсис)
4:1 По цьому я поглянув, і ось двері на небі відчинені, і перший голос, що я чув його, як сурму, що зо мною говорив, сказав: Іди сюди, і Я тобі покажу, що статися має по цьому!
4:2 І зараз у дусі я був. І ось престол стояв на небі, а на престолі Сидячий.
4:3 А Сидячий подібний був з вигляду до каменя яспіса й сардиса, а веселка навколо престолу видом подібна була до смарагду.
4:4 А навколо престолу двадцять чотири престоли, а на престолах я бачив двадцятьох чотирьох старців, що сиділи, у шати білі одягнені, а на головах своїх мали вінці золоті.
4:5 А від престолу виходили блискавки, і голоси, і громи. А перед престолом горіли сім свічників огняних, а вони сім духів Божих.
4:6 І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду.
4:7 І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить.
4:8 І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!
4:9 І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні,
4:10 тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть:
4:11 Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!
Об. 4
.

[28] їв. З, [3].

[29] Євангеліє від Матвія
28:1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.
28:2 І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.
28:3 Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.
28:4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
28:5 А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.
28:6 Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.
28:7 Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!
28:8 І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.
28:9 Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.
28:10 Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!
28:11 Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.
28:12 І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,
28:13 і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали.
28:14 Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас.
28:15 І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.
28:16 Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус.
28:17 І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався.
28:18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
28:19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
28:20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь
Мв. 28
, [19].

[30] 1 їв. З, [1].

[31] Євангеліє від Матвія
4:1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
4:2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
4:3 І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
4:4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
4:5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
4:6 та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
4:7 Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
4:8 Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
4:9 та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
4:10 Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
4:11 Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.
4:12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.
4:13 І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,
4:14 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
4:15 Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!
4:16 Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.
4:17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
4:18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.
4:19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!
4:20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
4:21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.
4:22 Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.
4:23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
4:24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
Мв. 4
, [17].

[32] Євангеліє від Матвія
4:1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
4:2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
4:3 І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!
4:4 А Він відповів і промовив: Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.
4:5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
4:6 та й каже Йому: Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бож написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги.
4:7 Ісус відказав йому: Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!
4:8 Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
4:9 та й каже до Нього: Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!
4:10 Тоді каже до нього Ісус: Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!
4:11 Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.
4:12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.
4:13 І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,
4:14 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
4:15 Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!
4:16 Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.
4:17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!
4:18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.
4:19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!
4:20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
4:21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.
4:22 Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.
4:23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
4:24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, і Він їх уздоровляв.
4:25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
Мв. 4
, [18-22].

[33] їв. 4

[34] їв. 9.

[35] Книга пророка Ісаї
40:1 Утішайте, втішайте народа Мого, говорить ваш Бог!
40:2 Промовляйте до серця Єрусалиму, і закличте до нього, що виповнилась його доля тяжка, що вина йому вибачена, що він за свої всі гріхи вдвоє взяв з руки Господа!
40:3 Голос кличе: На пустині вготуйте дорогу Господню, в степу вирівняйте битий шлях Богу нашому!
40:4 Хай підійметься всяка долина, і хай знизиться всяка гора та підгірок, і хай стане круте за рівнину, а пасма гірські за долину!
40:5 І з'явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло, бо уста Господні оце прорекли!
40:6 Голос кличе: Звіщай! Я ж спитав: Про що буду звіщати? Всяке тіло трава, всяка ж слава як цвіт польовий:
40:7 трава засихає, а квітка зів'яне, як подих Господній повіє на неї!... Справді, народ то трава:
40:8 Трава засихає, а квітка зів'яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!
40:9 На гору високу зберися собі, благовіснику Сіону, свого голоса сильно підвищ, благовіснику Єрусалиму! Підвищ, не лякайся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш!
40:10 Ось прийде Господь, Бог, як сильний, і буде рамено Його панувати для Нього! Ось із Ним нагорода Його, а перед обличчям Його відплата Його.
40:11 Він отару Свою буде пасти, як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята, і на лоні Своєму носитиме їх, дійняків же провадити буде!
40:12 Хто води поміряв своєю долонею, а п'ядею виміряв небо, і третиною міри обняв пил землі, і гори ті зважив вагою, а взгір'я шальками?
40:13 Хто Господнього Духа збагнув, і де та людина, що ради свої подавала Йому?
40:14 З ким радився Він, і той напоумив Його, та навчав путі права, і пізнання навчив був Його, і Його напоумив дороги розумної?
40:15 Таж народи як крапля з відра, а важать як порох на шальках! Таж Він острови підіймає, немов ту пилинку!
40:16 І Ливана не вистачить на запаління жертовне, не стане й звір'я його на цілопалення!
40:17 Насупроти Нього всі люди немов би ніщо, пораховані в Нього марнотою та порожнечею.
40:18 І до кого вподобите Бога, і подобу яку ви поставите поруч із Ним?
40:19 Майстер божка відливає, золотар же його криє золотом, та виливає йому срібляні ланцюжки.
40:20 Убогий на дара такого бере собі дерево, що не гниє, розшукує вправного майстра, щоб поставив божка, який не захитається.
40:21 Хіба ви не знаєте, чи ви не чули, чи вам не сповіщено здавна було, чи ви не зрозуміли підвалин землі?
40:22 Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її немов та сарана. Він небо простяг, мов тканину тонку, і розтягнув Він його, мов намета на мешкання.
40:23 Він Той, Хто князів обертає в ніщо, робить суддів землі за марноту:
40:24 вони не були ще посаджені, і не були ще посіяні, і пень їхній в землі ще не закорінився, та як тільки на них Він дмухнув, вони повсихали, і буря понесла їх, мов ту солому!
40:25 І до кого Мене прирівняєте, і йому буду рівний? говорить Святий.
40:26 Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім'ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його.
40:27 Пощо говориш ти, Якове, і кажеш, Ізраїлю: Закрита дорога моя перед Господом, і від Бога мого відійшло моє право.
40:28 Хіба ж ти не знаєш, або ти не чув: Бог відвічний Господь, що кінці землі Він створив? Він не змучується та не втомлюється, і не збагненний розум Його.
40:29 Він змученому дає силу, а безсилому міць.
40:30 І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться,
40:31 а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!
Іс. 40
, [31].

[36] Послання апостола Павла до римлян
6:1 Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні!
6:2 Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?
6:3 Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися?
6:4 Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.
6:5 Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення,
6:6 знаючи те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха,
6:7 бо хто вмер, той звільнивсь від гріха!
6:8 А коли ми померли з Христом, то віруємо, що й жити з Ним будемо,
6:9 знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!
6:10 Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе.
6:11 Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім.
6:12 Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей,
6:13 і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.
6:14 Бо хай гріх не панує над вами, ви бо не під Законом, а під благодаттю.
6:15 Що ж? Чи будемо грішити, бо ми не під Законом, а під благодаттю? Зовсім ні!
6:16 Хіба ви не знаєте, що кому віддаєте себе за рабів на послух, то ви й раби того, кого слухаєтесь, або гріха на смерть, або послуху на праведність?
6:17 Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали.
6:18 А звільнившися від гріха, стали рабами праведности.
6:19 Говорю я по-людському, через неміч вашого тіла. Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення.
6:20 Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности.
6:21 Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть.
6:22 А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне.
6:23 Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!
Рим. 6
, [3].

[37] Псалми
43:1 Для дириґетна хору. Синів Кореєвих. Псалом навчальний.
43:2 Боже, своїми ушима ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх:
43:3 Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив!
43:4 Не мечем бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав!
43:5 Ти Сам Цар мій, о Боже, звели ж про спасіння для Якова:
43:6 Тобою поб'ємо своїх ворогів, ім'ям Твоїм будемо топтати повсталих на нас,
43:7 бо я буду надіятися не на лука свого, і мій меч не поможе мені,
43:8 але Ти нас спасеш від противників наших, і наших ненависників засоромиш!
43:9 Ми хвалимось Богом щодня, і повіки ім'я Твоє славимо, Села,
43:10 та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими військами:
43:11 Ти вчинив, що від ворога ми обернулись назад, а наші ненависники грабували собі наш маєток...
43:12 Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред народів,
43:13 Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив!
43:14 Ти нас нашим сусідам віддав на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць,
43:15 Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас...
43:16 Передо мною щоденно безчестя моє, і сором вкриває обличчя моє,
43:17 через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника...
43:18 Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й заповіту Твого не порушили,
43:19 не вступилось назад наше серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги!
43:20 Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною тінню,
43:21 чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і руки свої простягнули до Бога чужого?
43:22 Таж про те Бог довідається, бо Він знає таємності серця,
43:23 що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...
43:24 Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? Пробудися, не кидай назавжди!
43:25 Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту?
43:26 Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до землі...
43:27 Устань же, о Помоче наша, і викупи нас через милість Свою!
Пс. 43
.

[38] Вересень,27-го.

[39] Вересень,6-го.

[40] Про любов.

[41] їв. З, [6].

[42] 1 М, 6, [3].

[43] їв. З, [6].

[44] Книга пророка Захарія
3:1 І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому.
3:2 І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?
3:3 А Ісус одягнений був у брудну одежу, і стояв перед лицем Ангола.
3:4 І він заговорив та й сказав до тих, що стояли перед його лицем, говорячи: Здійміть з нього цю брудну одежу! І сказав він йому: Я зняв з тебе провину твою, і зодягну тебе в шати коштовні.
3:5 І він сказав: Нехай покладуть чистого завоя на його голову! І поклали чистого завоя на його голову, і зодягли його в шати, а Ангол Господній стояв.
3:6 І освідчив Ангол Господній Ісусові, промовляючи:
3:7 Так говорить Господь Саваот: Якщо ти будеш ходити Моїми дорогами, і якщо стерегтимеш сторожу Мою, тоді й ти будеш судити Мій дім, і також будеш стерегти Мої подвір'я, і дам тобі ходити поміж тими, що стоять тут.
3:8 Послухай но, Ісусе, великий священику, ти та ближні твої, що сидять перед тобою, бо вони мужі знаменні, бо ось Я приведу Свого раба Пагінця.
3:9 Бо оце той камінь, що його Я поклав перед Ісусом. На одному камені сім очей. Ось Я вирізьблю на ньому різьбу його, говорить Господь Саваот, і відкину вину цієї землі за один день.
3:10 Того дня, говорить Господь Саваот, ви будете кликати один одного під виноград і під фіґове дерево.
Зах. 3
.

[45] їв. 29.

[46] Книга пророка Єзекіїля
31:1 І сталося за одинадцятого року, третього місяця, першого дня місяця, було мені слово Господнє таке:
31:2 Сину людський, скажи фараонові, цареві єгипетському, та до його многолюдства: До кого ти вподоблюєшся в своїй величі?
31:3 Ось Ашшур, кедр на Ливані, з прекрасними галузками, з тінистою гущавиною, і високорослий, і аж між хмарами буде верховіття його.
31:4 Води його виховали, безодня його викохала, він річки свої попровадив навколо свого насадження, а канали свої посилав до всіх дерев польових.
31:5 Тому його зріст став вищий від усіх польових дерев, і помножилися галузки його, і від великої води його віття повидовжувалось, коли вигнався він.
31:6 В його віттях кублилося все птаство небесне, а під його галузками родилася всяка польова звірина, а в його тіні сиділи всі численні народи.
31:7 І був він уродливий висотою свого зросту, довготою галузок своїх, бо його корінь був при великих водах.
31:8 Кедри в Божому садку не були рівні йому, кипариси не були подібні до галузок його, а платани не були, як його віття. Жодне дерево в Божому садку не було подібне до нього красою своєю!
31:9 Я оздобив його ряснотою галузок його, і йому заздрили всі еденські дерева, що в Божому садку.
31:10 Тому так сказав Господь Бог: За те, що ти повищився зростом, і дав верховіття своє аж між хмари, і повищилося серце його, коли він став високим,
31:11 то дай його в руку сильного з народів, він конче зробить йому за його беззаконня, за це Я вигнав його!
31:12 І витяли його чужі, насильники народів, і повідкидали його. На гори й на всі долини попадали галузки його, і було поламане віття його по всіх потоках землі, а всі народи землі повиходили з тіні його й покинули його.
31:13 Над його руїнами пробувало все небесне птаство, а при галуззях його була всяка польова звірина,
31:14 щоб не повищувалися своїм зростом усі дерева при воді, і не давали свого верховіття поміж хмари, і не ставали у своїй величі сильні між ними, що п'ють воду, бо всі вони віддані смерті до підземного краю серед людських синів, до тих, хто сходить до могили.
31:15 Так говорить Господь Бог: Того дня, коли він зійшов до шеолу, учинив Я жалобу, закрив над ними безодню, затримав його річки, і була стримана велика вода, і затемнив над ним Лівана, а всі польові дерева помліли над ним.
31:16 Від гуку упадку його Я вчинив тремтячими народи, коли Я знизив його до шеолу з тими, що сходять до гробу. І потішилися в підземному краї всі еденські дерева, добірне та добре Ливанське, всі, що п'ють воду.
31:17 Також вони зійшли з ними до шеолу, до побитих мечем, що сиділи, як його помічники, в його тіні серед народів.
31:18 До кого став ти так подібний у славі та в великості серед еденських дерев? І будеш ти знижений з еденськими деревами до підземного краю, посеред необрізанців будеш лежати з пробитими мечем. Це фараон та все многолюдство його, говорить Господь Бог.
Єз. 31
, [24].

[47] Послання апостола Павла до римлян
10:1 Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
10:2 Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
10:3 Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
10:4 Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує.
10:5 Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити.
10:6 А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа,
10:7 або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа.
10:8 Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо.
10:9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10:10 бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
10:11 Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений.
10:12 Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
10:13 Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений.
10:14 Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
10:15 І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра.
10:16 Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?
10:17 Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
10:18 Та кажу: Чи не чули вони? Отож: По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!
10:19 Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: Я викличу заздрість у вас ненародом, роздражню вас нерозумним народом.
10:20 А Ісая сміливо говорить: Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!
10:21 А про Ізраїля каже: Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!
Рим. 10
, [10].

[48] Святий Дамаскин. Глава 6.

[49] Євангеліє від Луки
12:1 Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!
12:2 Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.
12:3 Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.
12:4 Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!
12:5 Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!
12:6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.
12:7 Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!
12:8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
12:9 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
12:10 І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.
12:11 А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,
12:12 Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!
12:13 І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.
12:14 А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?
12:15 І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.
12:16 І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.
12:17 І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?
12:18 І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.
12:19 І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!
12:20 Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...
12:21 Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.
12:22 І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.
12:23 Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.
12:24 Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!
12:25 Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?
12:26 Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?
12:27 Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!
12:28 І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
12:29 І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.
12:30 Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.
12:31 Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!
12:32 Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.
12:33 Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.
12:34 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!
12:35 Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!
12:36 І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.
12:37 Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.
12:38 І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!
12:39 Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.
12:40 Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!
12:41 Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?
12:42 А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?
12:43 Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!
12:44 Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.
12:45 А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,
12:46 то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!
12:47 А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.
12:48 Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.
12:49 Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!
12:50 Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!
12:51 Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!
12:52 Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.
12:53 Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!...
12:54 Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.
12:55 А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.
12:56 Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
12:57 Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?
12:58 Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.
12:59 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!
Лк. 12
, [24].

[50] Святий Амвросій. Кн. 7 на Луку.

[51] Псалми
44:1 Для дириґетна хору. На „Лілеї". Синів Кореєвих. Псалом навчальний. Пісня любови.
44:2 Моє серце бринить добрим словом, проказую я: Для Царя мої твори, мій язик мов перо скорописця!
44:3 Ти кращий від людських синів, в Твоїх устах розлита краса та добро, тому благословив Бог навіки Тебе.
44:4 Прив'яжи до стегна Свого, Сильний, Свого меча, красу Свою та величність Свою,
44:5 і в величності Своїй сідай, та й верхи помчися за справи правди, і лагідности та справедливости, і навчить Тебе страшних чинів правиця Твоя!
44:6 Твої стріли нагострені, а від них під Тобою народи попадають, у серце Царських ворогів.
44:7 Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.
44:8 Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.
44:9 Миро, алое й кассія всі шати Твої, а з палат із слонової кости струни Тебе звеселили.
44:10 Серед скарбів Твоїх царські дочки, по правиці Твоїй стала цариця в офірському щирому золоті.
44:11 Слухай, дочко, й побач, і нахили своє ухо, і забудь свій народ і дім батька свого!
44:12 А Цар буде жадати твоєї краси, бо Він твій Господь, а ти до землі Йому кланяйся.
44:13 А Тирська дочка прийде з даром, будуть благати тебе найбагатші з народу.
44:14 Вся оздоба царської дочки усередині, шата ж її погаптована золотом.
44:15 У шати гаптовані вбрану провадять її до Царя, за нею дівчата, подруги її, до Тебе проваджені.
44:16 Провадять їх з радощами та потіхою, у палату царську вони війдуть.
44:17 Замість батьків Твоїх будуть сини Твої, їх по цілій землі Ти поставиш володарями.
44:18 Я буду ім'я Твоє згадувати по всіх поколіннях, тому то народи по вічні віки Тебе славити будуть!
Пс. 44
(45), [9].

[52] Друге послання апостола Павла до коринтян
7:1 Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!
7:2 Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!
7:3 Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.
7:4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.
7:5 Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.
7:6 Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,
7:7 і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.
7:8 Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.
7:9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.
7:10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.
7:11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.
7:12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.
7:13 Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.
7:14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!
7:15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.
7:16 Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!
2Кор. 7
.