Акафіст святим мученицям Вірі, Надії і Любові та матері їхній Софії

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнською

 

Акафіст святим мученицям Вірі, Надії і Любові та матері їхній Софії

 

Кондак 1

Избранным рабам Господа Вседержителя, Вере, Надежде и Любви, и мудрей матери Софии, похвальная вам пения умиленно возносим. Вы же, яко дерзновение ко Христу Богу имуще, молитеся за ны, во еже избавитися нам грехов и скорбей, да благодарственно вопием вам: Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Икос 1

Ангелы на Небеси радовахуся, добродетельное житие ваше зряще, еже провождасте в чтении Писаний Божественных, в трудех, посте, молитве и милостыни, материю вашею непрестанно суща поучаеми, да явитеся образи живии триех богословских добродетелей, ихже именами наречены бысте. Мы же, таковей мудрости матере вашея и совершенному благоразумию вашему дивящеся, благоговейно рцем вам: Радуйтеся, единомысленныя сестры, трием добродетелем тезоименитыя; радуйтеся, в повиновении богомудрей матери вашей на степени совершенствования вшедшия. Радуйся, аки три райския ветви, в зловернем Риме возрасшия; радуйся, Софие, дщерем твоим имена добродетелей нарекшая, яже вещию исполняти научила еси. Радуйся, Веро, верою невидимое, яко видимое, зрети нам помогающая; радуйся, в нетление облеченная. Радуйся, Надеждо, надеждою страдания наша во юдоли скорби ослабляющая и в горняя десницею указующая; радуйся, Царствие Небесное унаследовавшая. Радуйся, Любы, любовию Божественною блаженство безсмертныя жизни нам открывающая; радуйся, благодатию Духа Святаго осиянная. Радуйся, Софие, си есть премудрость, премудре дщери твоя воспитавшая; радуйся, в добродетелех веры, надежды и любве нас утверждающая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 2

Видящи мудрая София слуги, пришедша звати ю со дщерьми ко царю Адриану, и познавши вину призвания своего, ста со чады своими на молитву, помощи Бога просящи: по молитве же, емшеся за руче, якоже венец уплетенный, идяху вкупе, поюще Христу Богу: Аллилуиа.

Икос 2

Разум несумненный имели есте, святыя, егда бо в палаты царския введены бысте, цареви Адриану предстасте с лицем светлым, очесы веселыми и сердцем мужественным. Царь же, зря честная лица ваша неустрашенна и мудрость Софии уведев, отложи на ино время суд свой и отсла вы к некоей благородней жене, у неяже пребысте три дни, матери вашей премудрей Богодухновенными словесы день и нощь вас поучающей. Темже ублажающе вас, взываем сице: Радуйтеся, три непорочныя агницы Христовы, венец добродетелей в себе совокупившия; радуйтеся, три добродетельныя сестры, твердую веру, несумненную надежду и нелицемерную любовь ко Господу Богу явившия. Радуйтеся, не пощадевшия красоты и младости вашея, Краснейшаго ради добротою паче сынов человеческих; радуйся, Софие, чада твоя возлюбленная на подвиг мученическ за Христа наставлявшая. Радуйся, Веро, мучением за Христа веру твою исповедавшая; радуйся, сестры твоя крепкою верою воздвизавшая. Радуйся, Надеждо, твердое надеяние на Христа возлагавшая; радуйся, сестры твоя неослабною надеждою укреплявшая. Радуйся, Любы, муками за Христа любовь твою действенную показавшая; радуйся, сестры твоя огнем любве ограждавшая. Радуйся, Софие, сладкая чада твоя увещававшая презрети славу и богатство и всю сладость мира сего тленнаго; радуйся, добрыя дщери твоя до крове стати за Господа и умрети за Него усердно учившая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 3

Силою Божественною осенени бяху мученицы, яже добродетели имен своих явиша делом в подвизех мученических, воспевающе Богу: Аллилуиа.

Икос 3

Имуще в себе святыя мученицы столп веры, криле надежды и огнь любве, в сладость послушающия от словес матеpe своея, едина другую в долготерпении утверждаху и радостно идяху, желающе честнаго мученичества, еже за Христа. Тому покланяющеся, яко Богy нашему, сицевыми вас воззваньми почитаем: Радуйтеся, ни мало не поскорбевшия о лишении временнаго сего живота вечныя ради жизни; радуйтеся, чести ради Христовы плоть на муки предавшии. Радуйтеся, три многоценныя сосуды веры, надежды и любве Богу в дар принесшия; радуйся, Софие, яко, любве ради презельныя ко дщери твоим, всем сердцем возжелела еси, да Царствие Божие наследуют. Радуйся, Веро, души наша верою озаряющая; радуйся, к тихому пристанищу нас возносящая. Радуйся, Надеждо, сердца наша сладостию надежды оживляющая; радуйся, из пучины отчаяния нас извлекающая. Радуйся, Любы, страдания и скорби наша в радость прелагающая; радуйся, окамененная сердца наша во умиление преводящая. Радуйся, Софие, мудростию на благое нас наставляющая; радуйся, потемненное око душ наших просвещающая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 4

Буря ярости мучителевы нападе на тя, святая Веро, но нe поколеба тя: кто бо возможет веру неодолимую подвигнути, адаманта крепчайшую, яже верных научила есть пети с тобою Богу: Аллилуиа.

Икос 4

Слышащи мудрая мати дщери своя пред царем небоязненно Христа исповедающия, и глаголющия, яко тою единаго желают, еже бы страдати и терпети горкия муки Сладкаго ради Иисуса Христа, радовашеся вельми и моляще Бога, да укрепит я в предлежащих муках. Сие убо изволение похваляюще, первейшей дщери мудрыя матере тако воспоем: Радуйся, Веро, немилосердая биения Сладчайшаго ради Иисуса сладце приемшая; радуйся, урезанная сосца твоя, аки два крина чистоты, в жертву Господу принесшая. Радуйся, яко от язвы твоея вместо крове млеко истече; радуйся, яко на раскаленное железо положена была ecи. Радуйся, яко в коноб кипящ ввержена сущи, ни мало не опалилася еси, ниже вредилася еси; радуйся, страстей наших небесною прохладою утишающая. Радуйся, огнь мучений наших в болезнех угашающая; радуйся, знамением веры посреде напастей нас знаменующая. Радуйся, щитом веры во брани со врагом нас покрывающая; радуйся, честную главу твою за Главу Церкве, Христа Бога, под меч радостно преклоншая. Радуйся, яко обагрением крове твоея, аки червленицею, одеяна, явилася еси очесем Безсмертнаго Жениха твоего: радуйся, к желанному краю пришедшая и любимаго Спаса и Господа узревшая.

Кондак 5

Богоданным звездам уподобилися есте, Веpo, Надеждо и Любы, всем бо сердцем прилепившася ко единому вечному животу и красоте неизреченней, Иисусу Христу, скоро шествовасте, во еже умрети за Него и насладитися Божественнаго Его видения, поюще Ему: Аллилуиа.

Икос 5

Видевше добропобедныя сестры святую Веру радостно за Христа пострадавшу, и сами хотяху души своя за Него положити: царь же Надежду святую начат испытовати, и видев ю с сестрою единомысленну сущу, на муки вдаде ю, обачс ничтоже успе. Мы же, Надежду святую о сицевом ея мудровании ублажающе, воспоим и прославим ю: Радуйся, Надеждо, жестоко биенная, обаче пресветлую надежду на Господа нe потерявшая; радуйся, муки твоя безропотно в молчании терпевшая. Радуйся, и нам крепкое терпение подающая; радуйся, яко в разжженней пещи неопаляема бывши, хвалу Богу возсылала еси. Радуйся, яко и нас во страданиих хвалити Бога научаеши; радуйся, яко ноггьми железными строгана была еси. Радуйся, нас, сущих в скорбех, лучами надежды осиявающая; радуйся, яко чудное некое благоухание от язв твоих исхождаше. Радуйся, непоколебимое упование на Господа Иисуса неизменно сохраншая; радуйся, безнадежность и безсилие в сердцах наших истребляющая. Радуйся, мечное посечение за Христа радостно приимшая; радуйся, ясная деннице, нам, печальми земными угнетенным, мир вечный раскрывающая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 6

Проповедником и Апостолом Богоносным подобны бысте, богомудрыя сестры: добродетельми бо вашими проповедасте всем верным веру, надежду и любовь ко Господу, Владыце всех, Тому поюще: Аллилуиа.

Икос 6

Возсияла еси, аки солнце, Любы святая, кто бо сице за возлюбленнаго Господа своего можаше стати, якоже Любы, понеже писано есть: крепка яко смерть любы, вода многа не может угасити любве, и реки не потопят ея. Молим ти ся ныне, Любы святая, серафимским пламенем любве ко Господу горящая, обнови окамененная и изсохшая сердца наша, возжги в нас, оскудевших любовию, свет любве, да возлюбльше Господа и вся ближняя наша, тебе яко молитвенницу нашу, восхвалим сице: Радуйся, Любы, яко любве твоея ко Христу води многи прелестей мирских не угасиша; радуйся, яко вся ласкания и дары царевы отвергши, душу твою за Господа положила еси. Радуйся, яко любве твоея реки бед и страданий не потопиша; радуйся, за Господа Иисуса на колеси протягнутая, жезлием биенная, свердлами прободенная и в пещь огненную вверженная. Радуйся, яко в лютых муках твоих силою Божиею укрепляема была еси; радуйся, кровию твоею, любве ради Безсмертному Жениху твоему Христу излиянною, в хладных сердцах наших любовь возбуждающая. Радуйся, яве показавшая нам, яко любве ради вся мучения сладце претерпеваются; радуйся, явившая нам, яко любы Божественная приводит к животу вечному. Радуйся, самою вещию уверившая, яко любы Божественная откровение есть безсмертия; радуйся, яко никояже мучительства возмогоша разлучити Любовь от любве Христовы. Радуйся, в муках апостольски вещавшая, яко не разлучит тя от любве Божия ни скорбь, ни теснота, ни гонение, ни глад, ни нагота, ни беда, ни меч; радуйся, любве ради Христовы мечем во главу усеченная. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 7

Хотяще скорее от тела разлучитися и со Христом быти святыя девы, егда на мечное посечение идяху, едина другую и матерь свою Софию объемлюще лобызахуся, дружескому нас люблению поучающе, да вси купно поем Богу: Аллилуиа.

Икос 7

Новое чудо показа Господь, егда помощь свою посла страдавшим за исповедание имене Его толико юным девам: верою бо, надеждою и любовию укрепляеми и возносими бывше, доблественне подвиги своя скончаша. Мы же в единомыслии и единодушии до конца живота пребывших молим вас, да и нам низпослете единомыслие в совершении добрых дел, умиленно величающим вас: Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, единем путем мучений до врат небесных шедшия; радуйтеся, в пресветлый чертог прелюбезнаго Жениха вашего во гласе радования вшедшия. Радуйтеся, яко Иисус Христос просвети, якоже звезды на небеси, раны на телесех ваших; радуйся, Софие, доблественне на муки чад твоих взиравшая. Радуйтеся, яко небесною красотою, еяже око не виде, украси Господь доброту вашу, муками отъятую; радуйтеся, венцы воздаяния приемшия. Радуйтеся, аки три звезды, Солнцем правды озаренныя; радуйся, Софие, в мужественнем исповедании дщерьми твоими имене Христова утешение велие oбpeтшая. Радуйтеся, мглу сомнений наших разсеявающия; радуйтеся, нас удрученных страданьми душевными и телесными, подкрепляющия. Радуйтеся, красотою любве сердца наша украшающия; радуйся, Софие, крепосте и утешение изнемогающих в бедах и нуждах. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 8

Странное и непонятное нам немощным, в мирских сластех погрязнувшим, зрим дело, яко София святая возлюбленных чад своих видящи лютыя и горькия муки и смерти, ни мало не поскорбе, но возрадовася зело духом, поющи Богу: Аллилуиа.

Икос 8

Вся бе в вышних мудрая София, егда дщери своя сладкими словесы и мудрыми увещаньми на мучения подвизаше. Аще же от естества к слезам преклоняшеся абие, от любве Христовы прелагашеся на радость, печаль бо сердечную болезнь о чадех матернюю победи в ней любы Божия. Велиею убо любовию дщери своя любящи, паче всею тем Царствия Небеснаго желаше. Сею ради, чудящеся мудрости и велицей любви твоей ко дщерем и славяще тя, взываем: Радуйся, Софие, яко возвеселися душа твоя о блаженней кончине дщерей твоих, святое имя Господа дерзновенно исповедавших; радуйся, в мученичестем венчании чад твоих честь и славу приявшая. Радуйся, участия мученическаго и спребывания со дщерьми в небесней славе Христа Бога сподобльшаяся; радуйся, честная телеса дщерей твоих с радостными слезами погребшая. Радуйся, три дни гробу их приседевшая и сном смерти о Господе почившая; радуйся, аще и не плотию, обаче сердцем за Христа страдавшая. Радуйся, яко три добродетельныя дщери, сими веру, надежду, любовь к Богу явивши, в дар Пресвятой Троице принесла еси; радуйся, яко чадородия ради спаслася еси. Радуйся, дивная мати, благия памяти достойная; радуйся, дщери твоя, да кровь твою за Христа пролиют, молившая. Радуйся, умудряющая ны, да блюдем непреложно добродетели веры, надежды и любве; радуйся, Животворящей Троице за ны молящаяся. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 9

Вси Ангели дивляхуся о страданиих ваших, святыя мученицы, и победу вашу над диаволом торжествующе, души же ваша к небеси провождающе, воспеваху Христу Богy: Аллилуиа.

Икос 9

Витии велеречивии вся страдания ваша за Христа не возмогyт изрещи, дивящеся же толиким подвигом, во младых летех подъятым, немотствуют. Мы же о честней кончине вашей Бога прославляюще, величаем вас сице: Радуйся, Веро, Надеждо и Любы, поющия xвалу Богу, на небо небесе возшедшему; радуйтеся, щите веры, броне надежды и светильниче любве. Радуйтеся, зрением пресветлаго лица Божия наслаждающияся; радуйся, Софие, блaгoчecтивыя матери на мудрое воспитание чад их наставляющая. Радуйтеся, поучающии ны, да взыщем Господа, и жива будет душа наша; радуйтеся, с верою, надеждою и любовию прибегающих к вам теплыя молитвенницы. Радуйтеся, вразумляющия ны, яко вся сладость и прелесть мира сего яко дым изчезает, яко прах от ветра paзметается и в персть обращается; радуйся, Софие, по сердцем Господа Бога возлюбльшая. Радуйтеся, аки трие светлии ключи, ко единому источнику жизни притекшии; радуйтеся, аки трие благовоннии цвети, на единей благоплодней ветви прозябшии. Радуйтеся, аки три зерцала, безпредельную красоту Божию в себе отражающая; радуйся, Софие, аки маслина, три ветви, отягченныя изобильными плоды даров Божиих, произрастшая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 10

Спасти хотяще души своя святыя мученицы, любве ради Христовы ласкания царева и богатства мира сего тленнаго презреша и радостно кончину мученическую за Христа прияша, поюще Ему: Аллилуиа.

Икос 10

Стенами веры, надежды и любве являются святыя мученицы всем, прибегающим к ним с теплою и усердною молитвою, и сице в печалех и напастех к ним взывающим: Радуйтеся, язв греховных добрыя целительницы; радуйтеся, во тме печали нашея светом упования ны озаряющия. Радуйтеся, посреде напастей и скорбей дивный покой нам посылающия; радуйся, Софие, о нас, в злостраданиях поверженных, мудрое попечение являющая. Радуйся, Веро, крест спасения пред нами воздвизающая, радуйся, немощи наша по молитвам к тебе исцеляющая. Радуйся, Надеждо, якорь избавления нам подающая; радуйся, уныние сердец наших благостно отьемлющая. Радуйся, Любы, твоим ко Господу ходатайством в злей напасти от нечаянныя смерти ны ограждающая; радуйся, изнемогающия силы наша на бодрость возставляющая. Радуйся, Софие, прилежная о нас к Богу молитвеннице; радуйся, в добрых делех наших мудрая наставнице. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 11

Пение сие похвальное, аще бы и тмочисленное приношахом вам святыя мученицы, не бы довлело ко прославлению добродетелей и подвигов ваших: обаче хвалу Богу возсылающе за вся, яже во святых Своих нам являет, Тому поем: Аллилуиа.

Икос 11

Светом небесным пред Господем горящим свещам подобны Вера, Надежда и Любы, купно с материею их Софиею, к нимже припадаем, моляще, да просветят ны, омраченныя печальми и из глубины сердец зовущия: Радуйтеся, ризы ваша в крови Агнчи на земли убелившия; радуйтеся, живота вечнаго нам ходатаицы. Радуйтеся, душ, ищущих покоя в милосердии Божии, утверждение и хранение; радуйся, Софие, от суеты мирския ны ограждающая. Радуйся, Веро, доброценная кадильнице, фимиам хвалы Богу возносящая; радуйся, нас грешных верою просвещающая. Радуйся, Надеждо, в скорби утешение и прибежище наше; радуйся, в печалех наших лучезарная вестнице избавления. Радуйся, Любы, незлобие и кротость в сердца наша вливающая; радуйся, таинственная звездо, от тесноты земныя горе ны возносящая. Радуйся, Софие, мудрая и пречестная детоводительнице; радуйся, богомудраго жития молящимся ти устроительнице. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 12

Благодать Божию прияти сподобившияся молите о нас, святыя мученицы, Пречистаго Владыку Христа, да милостив будет к нам грешным, с верою, надеждою и любовию к Нему Единому, Господу и Спасу нашему, смиренно поющим: Аллилуиа.

Икос 12

Поем ваша крепкия подвиги, верою, надеждою и любовию проникновенныя, почитаем страдания ваша презельная, хвалим дивное терпение ваше, ублажаем кончину, за Христа вами радостно подъятую, величаем необоримое мужество ваше, святые мученицы Веро, Надеждо и Любы, и мудрая мати Софие, и прославляюще вас, взываем сице: Радуйтеся, аки три струи молниины, от восток даже до запад добродетельми своими просиявшия; радуйтеся, фиали веры, надежды и любве, животворным питием души наша напаяющии. Радуйтеся, трие светозарнии путие, ко престолу славы Господни нас ведущии; радуйся, Софие, чад ради твоих от лика святых похваленная. Радуйся, Веро, цвете веры, паче снега белейший; радуйся, услаждение страждущих. Радуйся, Надеждо, угнетенных сердец возношение; радуйся, аки поток цельбоносный, жажду скорбящих утоляющая. Радуйся, Любы, венче из мира, радования и благости соплетенный; радуйся, умная зарнице вечности. Радуйся, Софие, жезле силы, кротце и мудре чада нaказуяй; радуйся, Боговедения пресветлая луче, душам нашим возсиявающая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 13

О святыя и достохвальныя мученицы, Веро, Надеждо и Любы, и мудрая мати Софие, ныне приемше малое сие моление наше, от всяких ны бед, болезней и скорбей молитвами вашими избавите, да сподобившеся во Царствии Небесном зрети безсмертнаго Господа Иисуса, с вами вкупе воспоем Ему: Аллилуиа.

(Этот кондак читается трижды, затем икос 1 и кондак 1)

Икос 1

Ангелы на Небеси радовахуся, добродетельное житие ваше зряще, еже провождасте в чтении Писаний Божественных, в трудех, посте, молитве и милостыни, материю вашею непрестанно суща поучаеми, да явитеся образи живии триех богословских добродетелей, ихже именами наречены бысте. Мы же, таковей мудрости матере вашея и совершенному благоразумию вашему дивящеся, благоговейно рцем вам: Радуйтеся, единомысленныя сестры, трием добродетелем тезоименитыя; радуйтеся, в повиновении богомудрей матери вашей на степени совершенствования вшедшия. Радуйся, аки три райския ветви, в зловернем Риме возрасшия; радуйся, Софие, дщерем твоим имена добродетелей нарекшая, яже вещию исполняти научила еси. Радуйся, Веро, верою невидимое, яко видимое, зрети нам помогающая; радуйся, в нетление облеченная. Радуйся, Надеждо, надеждою страдания наша во юдоли скорби ослабляющая и в горняя десницею указующая; радуйся, Царствие Небесное унаследовавшая. Радуйся, Любы, любовию Божественною блаженство безсмертныя жизни нам открывающая; радуйся, благодатию Духа Святаго осиянная. Радуйся, Софие, си есть премудрость, премудре дщери твоя воспитавшая; радуйся, в добродетелех веры, надежды и любве нас утверждающая. Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Кондак 1

Избранным рабам Господа Вседержителя, Вере, Надежде и Любви, и мудрей матери Софии, похвальная вам пения умиленно возносим. Вы же, яко дерзновение ко Христу Богу имуще, молитеся за ны, во еже избавитися нам грехов и скорбей, да благодарственно вопием вам: Радуйтеся, Веро, Надеждо и Любы, купно с Софиею, материю вашею премудрою!

Молитвы святым мученицам Вере, Надежде и Любови, и матери их Софии

Молитва первая

О святыя и достохвальныя мученицы Веро, Надеждо и Любы, и доблестных дщерей мудрая мати Софие, к вам ныне притецем со усердною молитвою; что бо паче возможет продстательствовати за ны пред Господем, аще не вера, надежда и любы, три сия краеугольныя добродетели, в нихже образ нареченныя, самою вещию тыя явисте! Умолите Господа, да в скорбех и напастех неизреченною благодатию Своею покрыет ны, спасет и сохранит, яко благ есть и Человеколюбец. Того славу, яко солнце незаходимое, ныне зряще светолепну, споспешествуйте, нам во смиренных молениях наших, да простит Господь Бог грехи и беззакония наша, и да помилует нас грешных и недостойных щедрот Его. Молите убо о нас, святыя мученицы, Господа нашего Иисуса Христа, Емуже славу воссылаем, со Безначальным Его Отцем и Пресвятым и Благим и Животворящим Его Духом, ныне, присно и во веки веков. Аминь.

Молитва вторая

О святыя мученицы Веро, Надеждо и Любы, и мудрая мати Софие! К вам ныне со усердною молитвою притекаем. Умолите убо Господа, да в скорбех и напастех неизреченною благодатию Своею покрыет ны, раб Своих (имена), и сохранит, и Того славу, яко солнце незаходимое, зрети да сподобит. Споспешествуйте нам во смиренных молениих наших, да простит Господь Бог грехи и беззакония наша, и да помилует нас, грешных, и щедрот Своих да сподобит нас Христос Бог, Емуже славу возсылаем, со Безначальным Его Отцем, и Пресвятым и Благим и Животворящим Его Духом, ныне и присно и во веки веков.

Молитва третья

Вас, святыя мученицы, Веро, Надеждо и Любы, славим, величаем и ублажаем, купно с мудрою материю Софиею, ейже покланяемся, яко образ богомудраго попечения являющей. Умоли, святая Веро, Творца видимых и невидимых, да веру крепку, неблазненну и нерушиму подаст нам. Ходатайствуй, святая Надеждо, пред Господом Иисусом за нас грешных, да упование на благая Своя не отженет от нас, и от всякия скорби и нужды да избавит ны. Исповеждь, святая Любы, Духу истины, Утешителю, напасти и печали наша, да Той свыше сладость небесную низпослет душам нашим. Помозите убо в бедах наших, святыя мученицы, и, купно с мудрою материю вашею Софиею, молите Господа Бога, да сохранит под покровом Своим Церковь Свою Святую. Такожде и о всех нас вашего теплаго предстательства пред Богом усердно молим, да купно с вами и со всеми святыми превознесем и препославим пресвятое и великое имя Отца и Сына и Святаго Духа Бога, предвечнаго Владыки и благих Содетеля, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

 

Ґкafістъ с™ы6мъ м§ницамъ вёрэ, надeждэ, любви2 и3 м†тери и5хъ софjи

Кондaкъ №

И#збр†ннымъ рабaмъ гDа вседержи1телz, вёрэ, надeждэ и3 любви2, и3 мyдрэй мaтери софjи, похв†льнаz вaмъ пBніz ўмилeннw возн0симъ. Вh же, ћкw дерзновeніе ко хrтY бGу и3мyщz, моли1тесz за ны2, во є4же и3збaвитисz нaмъ грэхHвъ и3 скорбeй, да бlгодaрственнw вопіeмъ вaмъ: Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Јкосъ №

ЃгGли на нб7си2 рaдовахусz, добродётельное житіE вaше зрsще, є4же провождaсте въ чтeніи писaній бжcтвенныхъ, въ трудёхъ, постЁ, моли1твэ и3 ми1лостыни, мaтерію вaшею непрестaннw сyща поучaємы, да ћвитесz џбрази живjи тріeхъ бGосл0вскихъ добродётелей, и5хже и3менaми наречє1ны бhсте. Мh же, таковёй мyдрости мaтере вaшеz и3 совершeнному бlгоразyмію вaшему дивsщесz, бlгоговёйнw рцeмъ вaмъ:

Рaдуйтесz, є3диномhслєнныz сєстры2, тріeмъ добродётелємъ тезоимєни1тыz: рaдуйтесz, въ повиновeніи бGомyдрэй мaтери вaшей на степє1ни совершeнствованіz вшeдшіz.

Рaдуйтесz, ѓки три2 р†йскіz вBтви, въ ѕловёрнэмъ ри1мэ возрaсшіz: рaдуйсz, софjе, дщeрємъ твои6мъ и3менA добродётелей нарeкшаz, ±же вeщію и3сполнsти научи1ла є3си2.

Рaдуйсz, вёро, вёрою неви1димое ћкw ви1димое зрёти нaмъ помогaющаz: рaдуйсz, въ нетлёніе њблечeннаz.

Рaдуйсz, надeждо, надeждею страд†ніz н†ша во ю3д0ли ск0рби њслаблsющаz и3 въ гHрнzz десни1цею ўказyющаz: рaдуйсz, цrтвіе нбcное ўнаслёдовавшаz.

Рaдуйсz, любы2, люб0вію бжcтвенною бlжeнство безсмeртныz жи1зни нaмъ tкрывaющаz: рaдуйсz, блгdтію д¦а с™aгw њсіsннаz.

Рaдуйсz, софjе, сjесть премyдрость, премyдрэ дщeри тво‰ воспитaвшаz: рaдуйсz, въ добродётелэхъ вёры, надeжды и3 любвE нaсъ ўтверждaющаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ в7

Ви1дzщи мyдраz софjz слуги6, пришeдша звaти ю5 со дщeрьми ко царю2 ґдріaну, и3 познaвши винY призвaніz своегw2, стA со ч†ды свои6ми на моли1тву, п0мощи бGа просsщи. По моли1твэ же, є4мшzсz за рyцэ, ћкоже вэнeцъ ўплетeнный, и3дsху вкyпэ, пою1щz хrтY бGу: Ґллилyіа.

Јкосъ в7

Рaзумъ несумнённый и3мёли є3стE, с™ы6z, є3гдA бо въ пал†ты ц†рскіz введены2 бhсте, царeви ґдріaну предстaсте съ лицeмъ свётлымъ, nчесы2 весeлыми и3 сeрдцемъ мyжественнымъ. Цaрь же, зрS чтcн†z ли1ца в†ша неустрашє1нна и3 мyдрость софjи ўвёдэвъ, tложи2 на и4но врeмz сyдъ св0й и3 tслA вы2 къ нёкоей благор0днэй женЁ, ў неsже пребhсте три2 дни6, мaтери вaшей премyдрэй бGодухновeнными словесы2 дeнь и3 н0щь вaсъ поучaющей. Тёмже ўбlжaюще вaсъ, взывaемъ си1це:

Рaдуйтесz, три2 непорHчныz ѓгницы хrтHвы, вэнeцъ добродётелей въ себЁ совокупи1вшіz: рaдуйтесz, три2 добродётельныz сєстры2, твeрдую вёру, несумнённую надeжду и3 нелицемёрную люб0вь ко гDу бGу kви1вшіz.

Рaдуйтесz, не пощадёвшіz красоты2 и3 млaдости вaшеz, краснёйшагw рaди добр0тою пaче сынHвъ чlвёческихъ: рaдуйсz, софjе, ч†да тво‰ возлю1блєннаz на п0двигъ м§ническъ за хrтA наставлsвшаz.

Рaдуйсz, вёро, мучeніемъ за хrтA вёру твою2 и3сповёдавшаz: рaдуйсz, сє1стры тво‰ крёпкою вёрою воздвизaвшаz.

Рaдуйсz, надeждо, твeрдое надёzніе на хrтA возлагaвшаz: рaдуйсz, сєстры2 тво‰ неwслaбною надeждею ўкрэплsвшаz.

Рaдуйсz, любы2, мyками за хrтA люб0вь твою2 дёйственную показaвшаz: рaдуйсz, сєстры2 тво‰ nгнeмъ любвE њграждaвшаz.

Рaдуйсz, софjе, сл†дкаz ч†да тво‰ ўвэщавaвшаz презрёти слaву и3 богaтство, и3 всю2 слaдость мjра сегw2 тлённагw: рaдуйсz, д0брыz дщє1ри тво‰ до кр0вє стaти за гDа и3 ўмрeти за негw2 ўсeрднw ўчи1вшаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ G

Си1лою бжcтвенною њсэнє1ны бsху м§ницы, ±же добродётєли и3мeнъ свои1хъ kви1ша дёломъ въ п0двизэхъ м§ническихъ, воспэвaюще бGу: Ґллилyіа.

Јкосъ G

И$муща въ себЁ с™ы6z м§ницы ст0лпъ вёры, крилB надeжды и3 џгнь любвE, въ слaдость послyшающіz t словeсъ мaтере своеS, є3ди1на другyю въ долготерпёніи ўтверждaху и3 рaдостнw и3дsху, желaюща чтcнaгw м§ничества, є4же за хrтA. ТомY покланsющесz, ћкw бGу нaшему, сицевhми вaсъ воззвaньми почитaемъ:

Рaдуйтесz, ни мaло не поскорбёвшіz њ лишeніи врeменнагw сегw2 животA вёчныz рaди жизни: рaдуйтесz, чтcи рaди хrт0вы пл0ть на мyки предaвшіz.

Рaдуйтесz, три2 многоцBнныz сосyды вёры, надeжды и3 любвE бGу въ дaръ принeсшыz: рaдуйсz, софjе, ћкw, любвE рaди преѕёльныz ко дщeремъ твои6мъ, всёмъ сeрдцемъ возжелёла є3си2, да цrтвіе б9іе наслёдуютъ.

Рaдуйсz, вёро, дyши н†ша вёрою њзарsющаz: рaдуйсz, къ ти1хому пристaнищу нaсъ возносsщаz.

Рaдуйсz, надeждо, сердцA н†ша слaдостію надeжды њживлsющаz: рaдуйсz, и3з8 пучи1ны tчazніz нaсъ и3звлекaющаz.

Рaдуйсz, любы2, страд†ніz и3 скHрби н†ша въ рaдость прелагaющаz: рaдуйсz, њкaменєннаz сердцA н†ша во ўмилeніе преводsщаz.

Рaдуйсz, софjе, мyдростію на бlг0е нaсъ наставлsющаz: рaдуйсz, потемнённое џко дyшъ нaшихъ просвэщaющаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ д7

Бyрz ћрости мучи1телєвы нападE на тS, с™az вёро, но не поколебa тz: кт0 бо возм0жетъ вёру неwдоли1мую подви1гнути, ґдамaнта крэпчaйшую, ћже вёрныхъ научи1ла є4сть пёти съ тоб0ю бGу: Ґллилyіz.

Јкосъ д7

Слhшащи мyдраz мaти дщє1ри сво‰ пред8 царeмъ небоsзненнw хrтA и3сповёдающа и3 глаг0люща, ћкw тогw2 є3ди1нагw желaютъ, є4же бы страдaти и3 терпёти гHрькіz м{ки слaдкагw рaди ї}са хrтA, рaдовашесz вельми2 и3 молS бGа, да ўкрэпи1тъ | въ предлежaщихъ мyкахъ. СіE u5бw и3зволeніе похвалsюще, пeрвэйшей дщeри мyдрыz мaтере тaкw воспоeмъ:

Рaдуйсz, вёро, немилосє1рдаz біє1ніz сладчaйшагw рaди ї}са слaдцэ пріeмшаz: рaдуйсz, ўрBзаннаz сwсцA тво‰, ѓки двA кр‡на чcтоты2, въ жeртву гDу принeсшаz.

Рaдуйсz, ћкw t ћзвы твоеS вмёстw кр0ве млеко2 и3стечE: рaдуйсz, ћкw на раскалeнное желёзо положeна былA є3си2.

Рaдуйсz, ћкw въ кон0бъ кипsщь ввeржена сyщи, ни мaлw не њпали1ласz є3си2, нижE вреди1ласz є3си2: рaдуйсz, плaмень страстeй нaшихъ нбcною прохлaдою ўтишaющаz.

Рaдуйсz, џгнь мучeній нaшихъ въ болёзнехъ ўгашaющаz: рaдуйсz, знaменіемъ вёры посредЁ напaстей нaсъ знaменающаz.

Рaдуйсz, щит0мъ вёры во брaни со враг0мъ нaсъ покрывaющаz: рaдуйсz, чтcнyю главY твою2 за главY цRкве, хrтA бGа, под8 мeчь рaдостнw прекл0ншаz.

Рaдуйсz, ћкw њбагрeніемъ кр0ве твоеS, ѓки червлени1цею, њдёzна, kви1ласz є3си2 nчесє1мъ безсмeртнагw женихA твоегw2: рaдуйсz, къ желaнному крaю пришeдшаz и3 люби1магw сп7са и3 гDа ўзрёвшаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ є7

БGозд†ннымъ ѕвэздaмъ ўпод0билисz є3стE, вёро, надeждо и3 любы2, всёмъ бо сeрдцемъ прилэпи1вшасz ко є3ди1ному вёчному животY и3 красотЁ неизрэчeннэй, ї}су хrтy, ск0рw шeствовасте, во є4же ўмрeти за него2 и3 наслади1тисz бжcтвеннагw є3гw2 видёніz, пою1ща є3мY: Ґллилyіа.

Јкосъ є7

Ви1дэвша добропобBдныz сєстры2 с™yю вёру рaдостнw за хrтA пострадaвшу, и3 сaми хотsху дyши сво‰ за него2 положи1ти: цaрь же надeжду с™yю начaтъ и3спhтовати, и3 ви1дэвъ ю5 съ сестр0ю є3диномhсленну сyщу, на м{ки вдадE ю5, nбaче ничт0же ўспЁ. Мh же, надeжду с™yю њ сицев0мъ є3S мудровaніи ўбlжaюще, воспоeмъ и3 прослaвимъ ю5:

Рaдуйсz, надeждо, жeстокw біeннаz, nбaче пресвётлую надeжду на гDа не потерsвшаz: рaдуйсz, м{ки тво‰ безр0потнw въ молчaніи терпёвшаz.

Рaдуйсz, и3 нaмъ крёпкое терпёніе подаю1щаz: рaдуйсz, ћкw въ разжжeннэй пещи2 неwпалsема бhвши, хвалY бGу возсылaла є3си2.

Рaдуйсz, ћкw и3 нaсъ во страдaніихъ хвали1ти бGа научaеши: рaдуйсz, ћкw ногтьми2 желёзными стр0гана былA є3си2.

Рaдуйсz, нaсъ, сyщихъ въ ск0рбехъ, лучaми надeжды њсіzвaющаz: рaдуйсz, ћкw чyдное нёкое бlгоухaніе t ћзвъ твои1хъ и3схождaше.

Рaдуйсz, непоколеби1мое ўповaніе на гDа ї}са неизмённw сохрaншаz: рaдуйсz, безнадeжность и3 безси1ліе въ сердцaхъ нaшихъ и3стреблsющаz.

Рaдуйсz, мeчное посэчeніе за хrтA рaдостнw пріи1мшаz: рaдуйсz, ћснаz денни1це, нaмъ, печaльми земнhми ўгнетє1ннымъ, мjръ вёчный раскрывaющаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ ѕ7

Проповёдникwмъ и3 ґпcлwмъ бGон0снымъ подHбны бhсте, бGом{дрыz сєстры2: добродётельми бо вaшими проповёдасте всBмъ вBрнымъ вёру, надeжду и3 люб0вь ко гDу, вLцэ всёхъ, томY пою1ще: Ґллилyіа.

Јкосъ ѕ7

Возсіsла є3си2, ѓки с0лнце, любы2 с™az, кт0 бо си1це за возлю1бленнагw гDа своегw2 можaше стaти, ћкоже любы2, понeже пи1сано є4сть: крэпкA ћкw смeрть любы2, водA мн0га не м0жетъ ўгаси1ти любвE, и3 рёки не потопsтъ є3S. М0лимъ ти1 сz нhнэ, любы2 с™az, серафjмскимъ плaменемъ любвE ко гDу горsщаz, њбнови2 њкaменєннаz и3 и3зсHхшаz сердцA н†ша, возжги2 въ нaсъ, њскудёвшихъ люб0вію, свётъ любвE, да возлю1бльше гDа и3 вс‰ бли6жніz н†ша, тебE, ћкw моли1твенницу нaшу, восхвaлимъ си1це:

Рaдуйсz, любы2, ћкw любвE твоеS ко хrтY в0ды мнHги прeлестей мірски1хъ не ўгаси1ша: рaдуйсz, ћкw вс‰ ласк†ніz и3 дaры царє1вы tвeргши, дyшу твою2 за гDа положи1ла є3си2.

Рaдуйсz, ћкw любвE твоеS рёки бёдъ и3 страдaній не потопи1ша: рaдуйсz, за гDа ї}са на колеси2 протsгнутаz, жeзліемъ біeннаz, свeрдлами прободeннаz и3 въ пeщь џгненную ввeрженнаz.

Рaдуйсz, ћкw въ лю1тыхъ мyкахъ твои1хъ си1лою б9іею ўкрэплsема былA є3си2: рaдуйсz, кр0вію твоeю, любвE рaди къ безсмeртному женихY твоемY хrтY и3зліsнною, въ хлaдныхъ сердцaхъ нaшихъ люб0вь возбуждaющаz.

Рaдуйсz, ћвэ показaвшаz нaмъ, ћкw любвE рaди вс‰ мучє1ніz слaдцэ претерпэвaютсz: рaдуйсz, kви1вшаz нaмъ, ћкw любы2 бжcтвеннаz прив0дитъ къ животY вёчному.

Рaдуйсz, сaмою вeщію ўвёрившаz, ћкw любы2 бжcтвеннаz tкровeніе є4сть безсмeртіz: рaдуйсz, ћкw ни к†zже мучи1тєльства возмог0ша разлучи1ти люб0вь t любвE хrт0вы.

Рaдуйсz, въ мyкахъ ґпcльски вэщaвшаz, ћкw не разлучи1тъ тS t любвE б9іz ни ск0рбь, ни тэснотA, ни гонeніе, ни глaдъ, ни наготA, ни бэдA, ни мeчь: рaдуйсz, любвE рaди хrт0вы мечeмъ во главY ўсёченнаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ з7

Хотsща скорёе t тёла разлучи1тисz и3 со хrт0мъ бhти с™ы6z дBвы, є3гдA на мeчное посэчeніе и3дsху, є3ди1на другyю и3 мaтерь свою2 софjю њб8eмлюща лобызaхусz, дрyжескому нaсъ люблeнію поучaюще, да вси2 кyпнw поeмъ бGу: Ґллилyіа.

Јкосъ з7

Н0вое чyдо показA гDь, є3гдA п0мощь свою2 послA страдaвшимъ за и3сповёданіе и4мене є3гw2 толи1кw ю4нымъ дёвамъ: вёрою бо, надeждею и3 люб0вію ўкрэплsємы и3 возноси6мы бhвша, д0блественнэ п0двиги сво‰ скончaша. Мh же въ є3диномhсліи и3 є3динодyшіи до концA животA пребhвшихъ м0лимъ вaсъ, да и3 нaмъ низпослeте є3диномhсліе въ совершeніи д0брыхъ дёлъ, ўмилeннw величaющимъ вaсъ:

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, є3ди1нэмъ путeмъ мучeній до врaтъ нбcныхъ шeдшіz: рaдуйтесz, въ пресвётлый черт0гъ прелюбeзнагw женихA вaшегw во глaсэ рaдованіz вшeдшіz.

Рaдуйтесz, ћкw ї}съ хrт0съ просвэти2, ћкоже ѕвBзды на нб7си2, р†ны на тэлесёхъ вaшихъ: рaдуйсz, софjе, д0блественнэ на м{ки ч†дъ твои1хъ взирaвшаz.

Рaдуйтесz, ћкw нбcною красот0ю, є3sже џко не ви1дэ, ўкраси2 гDь добр0ту вaшу, мyками tt8sтую: рaдуйтесz, вэнцы6 воздаsніz пріeмшіz.

Рaдуйтесz, ѓки три2 ѕвэзды6, с0лнцемъ прaвды њзарє1нныz: рaдуйсz, софjе, въ мyжественнэмъ и3сповёданіи дщeрьми твои1ми и4мене хrт0ва ўтэшeніе вeліе њбрётшаz.

Рaдуйтесz, мглY сомнёній нaшихъ разсэzвaющіz: рaдуйтесz, нaсъ, ўдручeнныхъ страдaньми душeвными и3 тэлeсными, подкрэплsющіz.

Рaдуйтесz, красот0ю любвE сердцA н†ша ўкрашaющіz: рaдуйсz, софjе, крёпосте и3 ўтэшeніе и3знемогaющихъ въ бэдaхъ и3 нyждахъ.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ }

Стрaнное и3 непонsтное нaмъ нeмwщнымъ, въ мірски1хъ сластeхъ погрsзнувшимъ, зри1мъ дёло, ћкw софjz с™az, возлю1бленныхъ ч†дъ свои6хъ ви1дzщи лю6тыz и3 гHрькіz м{ки и3 смє1рти, ни мaлw не поскорбЁ, но возрaдовасz ѕэлw2 дyхомъ, пою1щи бGу: Ґллилyіа.

Јкосъ }

ВсS бЁ въ вhшнихъ мyдраz софjz, є3гдA дщeри сво‰ слaдкими словесы2 и3 мyдрыми ўвэщaньми на мучє1ніz подвизaше. Ѓще же t є3стествA къ слезaмъ преклонsшесz ѓбіе, t любвE хrт0вы прелагaшесz на рaдость, печaль бо сердeчную и3 болёзнь њ ч†дэхъ мaтернюю побэди2 въ нeй любы2 б9іz. Вeліею u5бw люб0вію дщє1ри сво‰ лю1бzщи, пaче всегw2 тBмъ цrтвіz нбcнагw желaше. Сегw2 рaди, чудsщесz мyдрости и3 вели1цэй любви2 твоeй ко дщeрємъ и3 слaвzще тS, взывaемъ:

Рaдуйсz, софjе, ћкw возвесели1сz душA твоS њ бlжeннэй кончи1нэ дщeрей твои1хъ, с™0е и4мz гDа дерзновeннw и3сповёдавшихъ: рaдуйсz, въ м§ничестэмъ вэнчaніи ч†дъ твои6хъ чeсть и3 слaву пріsвшаz.

Рaдуйсz, ўчaстіz м§ническагw и3 спребывaніz со дщeрьми въ нбcнэй слaвэ хrтA бGа спод0бльшаzсz: рaдуйсz, чтcн†z тэлесA дщeрей твои1хъ съ рaдостными слезaми погрeбшаz.

Рaдуйсz, три2 дни6 гр0бу и4хъ присэдёвшаz и3 сн0мъ смeрти њ гDэ почи1вшаz: рaдуйсz, ѓще и3 не пл0тію, nбaче сeрдцемъ за хrтA страдaвшаz.

Рaдуйсz, ћкw три2 добродётєльныz дщeри, си1ми вёру, надeжду, люб0вь къ бGу kви1вши, въ дaръ прес™ёй трbцэ принеслA є3си: рaдуйсz, ћкw чадор0діz рaди сп7слaсz є3си2.

Рaдуйсz, ди1внаz мaти, бlгjz пaмzти дост0йнаz: рaдуйсz, дщє1ри тво‰, да кр0вь свою2 за хrтA пролію1тъ, моли1вшаz.

Рaдуйсz, ўмудрsющаz ны2, да блюдeмъ непрел0жнw добродётєли вёры, надeжды и3 любвE: рaдуйсz, животворsщей трbцэ за ны2 молsщаzсz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ f7

Вси2 ѓгGли дивлsхусz њ страдaніихъ вaшихъ, с™ы6z м§ницы, и3 побёду вaшу над8 діaволомъ торжествyюще, дyши же в†ша къ нб7си2 провождaюще, воспэвaху хrтY бGу: Ґллилyіа.

Јкосъ f7

Вэт‡и велеречи1віи вс‰ страд†ніz в†ша за хrтA не возм0гутъ и3зрещи2, дивsщесz же толи6кимъ подвигHмъ, во младhхъ лётэхъ под8‰тымъ, нэмотствyютъ. Мh же њ чтcнёй кончи1нэ вaшей бGа прославлsюще, величaемъ вaсъ си1це:

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, пою1щіz хвалY бGу, на нб7о нб7сE возшeдшему: рaдуйтесz, щи1те вёры, бронE надeжды и3 свэти1льниче любвE.

Рaдуйтесz, зрёніемъ пресвётлагw лицA б9іz наслаждaющіzсz: рaдуйсz, софjе, бlгочести6выz мaтєри на мyдрое воспит†ніе ч†дъ и5хъ наставлsющаz.

Рaдуйтесz, поучaющіz ны2, да взhщемъ гDа, и3 живA бyдетъ душA н†ша: рaдуйтесz, съ вёрою, надeждею и3 люб0вію прибэгaющихъ къ вaмъ тє1плыz моли1твєнницы.

Рaдуйтесz, наказyющыz ны2, ћкw всS слaдость и3 прeлесть мjра сегw2 ћкw дhмъ и3зчезaетъ, ћкw прaхъ t вётра разметaетсz и3 въ пeрсть њбращaетсz: рaдуйсz, софjе, всёмъ сeрдцемъ гDа бGа возлю1бльшаz.

Рaдуйтесz, ѓки тріE свётліи ключи6, ко є3ди1ному и3ст0чнику жи1зни притeкшіи: рaдуйтесz, ѓки тріE бlгов0нніи цвёти, на є3ди1нэй бlгопл0днэй вётви прозsбшіz.

Рaдуйтесz, ѓки три2 зерц†ла, безпредёльную красотY б9ію въ себЁ tражaющаz: рaдуйсz, софjе, ѓки мaслина, три2 вBтви, њтzгчє1нныz и3зoби1льными плоды6 дарHвъ б9іихъ, произрaстшаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ ‹

Сп7сти2 хотsща дyшы сво‰ с™ы6z м§нцы, любвE рaди хrт0вы ласк†ніz царє1ва и3 бог†тства мjра сегw2 тлённагw презрёша и3 рaдостнw кончи1ну м§ническую за хrтA пріsша, пою1ще є3мy: Ґллилyіа.

Јкосъ ‹

Стэнaми вёры, надeжды и3 любвE kвлsютсz с™ы6z м§ницы всBмъ, прибэгaющимъ къ ни6мъ съ тeплою и3 ўсeрдною моли1твою, и3 си1це въ печaлехъ и3 напaстехъ къ ни6мъ взывaющимъ:

Рaдуйтесz, ћзвъ грэх0вныхъ дHбрыz цэли1тєльницы: рaдуйтесz, во тмЁ печaли нaшеz свётомъ ўповaніz ны2 њзарsющіz.

Рaдуйтесz, посредЁ напaстей и3 скорбeй ди1вный пок0й нaмъ посылaющіz: рaдуйсz, софjе, њ нaсъ, въ ѕлострадaніихъ повeрженныхъ, мyдрое попечeніе kвлsющаz.

Рaдуйсz, вёро, кrтъ спcніz пред8 нaми воздвизaющаz: рaдуйсz, нeмwщи н†ша по моли1твамъ къ тебЁ и3сцэлsющаz.

Рaдуйсz, надeждо, ћкорь и3збавлeніz нaмъ подаю1щаz: рaдуйсz, ўнhніе сердeцъ нaшихъ бlгостнw teмлющаz.

Рaдуйсz, любы2, твои1мъ ко гDу ходaтайствомъ въ ѕлёй напaсти t нечazнныz смeрти ны2 њграждaющаz: рaдуйсz, и3знемогaющіz си1лы н†ша на б0дрость возставлsющаz.

Рaдуйсz, софjе, прилёжнаz њ нaсъ къ бGу моли1твеннице: рaдуйсz, въ д0брыхъ дёлэхъ нaшихъ мyдраz настaвнице.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ №i

Пёніе сіE похвaльное ѓще бы и3 тмочи1сленное приношaхомъ вaмъ, с™ы6z м§ницы, не бы2 довлёло ко прославлeнію добродётелей и3 п0двигwвъ вaшихъ. Nбaче хвалY бGу возсылaюще за вс‰, ћже во с™hхъ свои1хъ нaмъ kвлsетъ, томY поeмъ: Ґллилyіа.

Јкосъ №i

Свётомъ нбcнымъ пред8 гDемъ горsщымъ свэщaмъ подHбны kвлsютсz вёра, надeжда и3 любы2, кyпнw съ мaтерію и5хъ софjею, къ ни6мже припaдаемъ, молsще, да просвэтsтъ ны2, њмрачє1нныz печaльми и3 и3з8 глубины2 сердeцъ зовyщіz:

Рaдуйтесz, ри6зы в†ша въ кр0ви ѓгнчей на земли2 ўбэли1вшіz: рaдуйтесz, животA вёчнагw нaмъ ход†таицы.

Рaдуйтесz, дyшъ, и4щущихъ пок0z въ млcрдіи б9іи, ўтверждeніе и3 хранeніе: рaдуйсz, софjе, t суеты2 мірскjz ны2 њграждaющаz.

Рaдуйсz, вёро, доброцённаz кади1льнице, fmміaмъ хвалы2 бGу возносsщаz: рaдуйсz, нaсъ грёшныхъ вёрою просвэщaющаz.

Рaдуйсz, надeждо, въ ск0рби ўтэшeніе и3 прибёжище нaше: рaдуйсz, въ печaлехъ нaшихъ лучезaрнаz вёстнице и3збавлeніz.

Рaдуйсz, любы2, неѕл0біе и3 кр0тость въ сердцA н†ша вливaющаz: рaдуйсz, тaинственнаz ѕвэздо2, t тэсноты2 земнhz горЁ ны2 возносsщаz.

Рaдуйсz, софjе, мyдраz и3 пречестнaz дэтоводи1тельнице: рaдуйсz, бGомyдрагw житіS молsщимсz ти2 ўстрои1тельнице.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ в7i

Блгdть б9ію пріsти спод0бившіzсz, моли1те њ нaсъ, с™ы6z м§ницы, пречи1стагw вLку хrтA, да млcтивъ бyдетъ къ нaмъ, грBшнымъ, съ вёрою, надeждею и3 люб0вію є3мY є3ди1ному, гDу и3 сп7су нaшему, смирeннw пою1щимъ: Ґллилyіа.

Јкосъ в7i

Поeмъ в†ша крBпкіz п0двиги, вёрою, надeждею и3 люб0вію проникновє1нныz, почитaемъ страд†ніz в†ша презBльнаz, хвaлимъ ди1вное терпёніе вaше, ўбlжaемъ кончи1ну, за хrтA вaми рaдостнw под8sтую, величaемъ неwбори1мое мyжество вaше, с™ы6z м§ницы вёро, надeждо и3 любы2, и3 мyдраz мaти софjе, и3, прославлsюще вaсъ, взывaемъ си1це:

Рaдуйтесz, ѓки три2 струи6 мHлніины, t вост0къ дaже до зaпадъ добродётельми свои1ми просіsвшіz: рaдуйтесz, фіaли вёры, надeжды и3 любвE, животв0рнымъ питіeмъ дyши н†ша напаsющіи.

Рaдуйтесz, тріE свэтозaрніи путіE, ко пrт0лу слaвы гDни нaсъ ведyщіи: рaдуйсz, софjе, ч†дъ р†ди твои1хъ t ли1ка с™hхъ похвалeннаz.

Рaдуйсz, вёро, цвёте вёры, пaче снBга бэлёйшій: рaдуйсz, ўслаждeніе стрaждущихъ.

Рaдуйсz, надeждо, ўгнетeнныхъ сердeцъ возношeніе: рaдуйсz, ѓки пот0къ цэльбон0сный, жaжду скорбsщихъ дyшъ ўтолsющаz.

Рaдуйсz, любы2, вёнче и3з8 ми1ра, рaдованіz и3 бlгости соплетeнный: рaдуйсz, ќмнаz зарни1це вёчности.

Рaдуйсz, софjе, жeзле си1лы, кр0тцэ и3 мyдрэ ч†да наказyzй: рaдуйсz, бGовёдэніz пресвётлаz лучE, душaмъ нaшимъ возсіzвaющаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ Gi

Q, с™ы6z и3 достохвaльныz м§ницы, вёро, надeждо и3 любы2, и3 мyдраz мaти софjе, нhнэ пріeмша мaлое сіE молeніе нaше, t всsкихъ ны2 бёдъ, болёзней и3 скорбeй моли1твами вaшими и3збaвите, да спод0бльшесz во цrтвіи нбcнэмъ зрёти безсмeртнагw гDа ї}са, съ вaми вкyпэ воспоeмъ є3мy: Ґллилyіа.

Сeй кондaкъ глаг0летсz три1жды. И# пaки јкосъ №-й, И# кондaкъ №-й

Јкосъ №

ЃгGли на нб7си2 рaдовахусz, добродётельное житіE вaше зрsще, є4же провождaсте въ чтeніи писaній бжcтвенныхъ, въ трудёхъ, постЁ, моли1твэ и3 ми1лостыни, мaтерію вaшею непрестaннw сyща поучaємы, да ћвитесz џбрази живjи тріeхъ бGосл0вскихъ добродётелей, и5хже и3менaми наречє1ны бhсте. Мh же, таковёй мyдрости мaтере вaшеz и3 совершeнному бlгоразyмію вaшему дивsщесz, бlгоговёйнw рцeмъ вaмъ:

Рaдуйтесz, є3диномhслєнныz сєстры2, тріeмъ добродётелємъ тезоимєни1тыz: рaдуйтесz, въ повиновeніи бGомyдрэй мaтери вaшей на степє1ни совершeнствованіz вшeдшіz.

Рaдуйтесz, ѓки три2 р†йскіz вBтви, въ ѕловёрнэмъ ри1мэ возрaсшіz: рaдуйсz, софjе, дщeрємъ твои6мъ и3менA добродётелей нарeкшаz, ±же вeщію и3сполнsти научи1ла є3си2.

Рaдуйсz, вёро, вёрою неви1димое ћкw ви1димое зрёти нaмъ помогaющаz: рaдуйсz, въ нетлёніе њблечeннаz.

Рaдуйсz, надeждо, надeждею страд†ніz н†ша во ю3д0ли ск0рби њслаблsющаz и3 въ гHрнzz десни1цею ўказyющаz: рaдуйсz, цrтвіе нбcное ўнаслёдовавшаz.

Рaдуйсz, любы2, люб0вію бжcтвенною бlжeнство безсмeртныz жи1зни нaмъ tкрывaющаz: рaдуйсz, блгdтію д¦а с™aгw њсіsннаz.

Рaдуйсz, софjе, сjесть премyдрость, премyдрэ дщeри тво‰ воспитaвшаz: рaдуйсz, въ добродётелэхъ вёры, надeжды и3 любвE нaсъ ўтверждaющаz.

Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Кондaкъ №

И#збр†ннымъ рабaмъ гDа вседержи1телz, вёрэ, надeждэ и3 любви2, и3 мyдрэй мaтери софjи, похв†льнаz вaмъ пBніz ўмилeннw возн0симъ. Вh же, ћкw дерзновeніе ко хrтY бGу и3мyщz, моли1тесz за ны2, во є4же и3збaвитисz нaмъ грэхHвъ и3 скорбeй, да бlгодaрственнw вопіeмъ вaмъ: Рaдуйтесz, вёро, надeждо и3 любы2, кyпнw съ софjею, мaтерію вaшею премyдрою.

Мlтва №

Q, с™ы6z и3 достохв†льныz м§ницы вёро, надeждо и3 любы2, и3 д0блестныхъ дщeрей мyдраz мaти софjе, къ вaмъ нhнэ притецeмъ со ўсeрдною моли1твою. Чт0 бо пaче возм0жетъ предстaтельствовати за ны2 пред8 гDемъ, ѓще не вёра, надeжда и3 любы2, три2 сі‰ краеугHльныz добродётєли, въ ни1хже џбразъ нарэчє1нныz, сaмою вeщію тhz kви1сте. Ўмоли1те гDа, да въ ск0рбехъ и3 напaстехъ неизрэчeнною бlгодaтію своeю покрhетъ ны2, сп7сeтъ и3 сохрани1тъ, ћкw бlгъ є4сть и3 чlвэколю1бецъ. Тогw2 слaву, ћкw с0лнце незаходи1мое, нhнэ зрsща свэтолёпну, споспёшствуйте нaмъ въ смирeнныхъ молeніихъ нaшихъ, да прости1тъ гDь бGъ грэхи2 и3 беззак0ніz н†ша, и3 да поми1луетъ нaсъ грёшныхъ и3 недост0йныхъ щедрHтъ є3гw2. Моли1те ќбw њ нaсъ, с™hz м§ницы, гDа нaшего ї}са хrтA, є3мyже слaву возсылaемъ со безначaльнымъ є3гw2 nц7eмъ и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ є3гw2 д¦омъ, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

Мlтва в7

Вaсъ, с™ы6z м§ницы, вёро, надeждо и3 любы2, слaвимъ, величaемъ и3 ўбlжaемъ, кyпнw съ мyдрою мaтерію софjею, є4йже покланsемсz, ћкw џбразъ бGомyдрагw попечeніz kвлsющей. Ўмоли2, с™az вёро, творцA ви1димыхъ и3 неви1димыхъ, да вёру крёпку, неблaзненну и3 неруши1му подaстъ нaмъ. Ходaтайствуй, с™az надeждо, пред8 гDемъ ї}сомъ за нaсъ грёшныхъ, да ўповaніе на бlг†z не tженeтъ t нaсъ и3 t всsкіz ск0рби и3 нyжды да и3збaвитъ ны2. И#сповёждь, с™az любы2, д¦у и4стины, ўтёшителю, нап†сти и3 печ†ли н†ша, да т0й свhше слaдость нбcную нисп0слетъ душaмъ нaшимъ. Помози1те ќбw въ бэдaхъ нaшихъ, с™ы6z м§ницы, и3 кyпнw съ мyдрою мaтерію вaшею софjею, стрaждущую странY рwссjйскую t лю1тыхъ безб0жникъ и3 влaсти и5хъ хrт0съ бGъ да свободи1тъ, и3 да возстaвитъ пrт0лъ правослaвныхъ царeй: вёрныхъ рабHвъ твои1хъ, въ ск0рби и3 печaли дeнь и3 н0щь вопію1щихъ къ немy, многоболёзный в0пль да ўслhшитъ, и3 да и3зведeтъ t поги1бели жив0тъ нaшъ. Со слезaми ўмилeннw припaдающе къ вaмъ, вaшегw тeплагw предстaтелства пред8 бGомъ ўсeрднw м0лимъ, да кyпнw съ вaми и3 со всёми с™hми превознесeмъ и3 препрослaвимъ прес™0е и3 вели1кое и4мz nц7A и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а бGа, предвёчнагw вLки и3 бlги1хъ содётелz, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь.

 

Акафіст святим мученицям Вірі, Надії і Любові та матері їхній Софії

Кондак 1
Вам, обраним служителям Господа Вседержителя, Вірі, Надії, Любові та мудрій матері Софії, похвальні пісні у зворушенні приносимо. Ви ж, маю­чи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скор­бот і щоб ми подячно взивали до вас:

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Ікос 1
Ангели на Небесах радувалися, бачачи доб­родійне ваше життя, яке ви проводили в чи­танні Божественних Писань, у трудах, у пості, у молитві та милостині, у базнастанному навчанні вашої матері, щоб ви були образом трьох богословських чеснот, іменами яких вас названо. Ми ж, дивуючись такій мудрості вашої матері та вашій розсудливості, благоговійно про­мовляємо до вас:

Радуйтеся, однодушні сестри, трьом чеснотам однойменні; радуйтеся, у покорі богомудрій мате­рі вашій ви на сходи довершеності піднялися.

Радуйтеся, ви, як райські три гілки, у зловірному Римі виросли; радуйся, Софіє, яка до­чок своїх іменами чеснот назвала і ділом виконувати їх навчила.

Радуйся, Віро, ти допомагаєш нам бачити вірою невидиме як видиме; радуйся, в нетління одяг­нення.

Радуйся, Надіє, ти надією полегшуєш наші страждання на землі страждань і на Небеса нам указуєш; радуйся, ти Царство Небесне успадкувала.

Радуйся, Любове, ти божественною любов’ю блаженство безсмертного життя нам відкрива­єш; радуйся, благодаттю Святого Духа осяяна.

Радуйся, Софіє, мудросте, ти премудро дочок своїх виховала; радуйся, у чеснотах віри, надії та любові ти нас утверджуєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 2
Побачила мудра Софія слуг, які прийшли кликати її з дочками до царя Адріана, і, дізнав­шись причину свого покликання, стала з дітьми своїми на молитву, благаючи Бога про допомогу; по молитві ж, узявшись за руки, як вінок сплетений, разом пішли, співаючи Христу Богу: алилуя.

Ікос 2
Розум нехиткий мали ви, святі, бо коли ввели вас у царські палати, стали ви перед ца­рем Адріаном з обличчями світлими, очима веселими і серцем мужнім. А цар, бачачи чесні ваші лиця незастрашеними і мудрість Софії пізнавши, відклав суд свій на інший час і віді­слав вас до заможної жінки, в якої ви пробули три дні; мати ваша премудра божест­венними словами вас повчала день і ніч. Тому, ублажаючи вас, взиваємо так:

Радуйтеся, три непорочні агниці Христові, бо ви з’єднали в собі вінець чеснот; радуйтеся, три доброчесні сестри, що віру тверду, надію певну та любов нелицемірну до Господа Бога виявили.

Радуйтеся, бо ви не пощадили краси та моло­дості своєї не пощадили краси та моло­дості своєї заради Найпрекраснішого з усіх синів людських; радуйся, Софіє, дітей твоїх улюблених на подвиг мучеництва ти на­ставляла.

Радуйся, Віро, стражданням за Христа ти віру твою сповідала; радуйся, сестер твоїх міцною вірою ти підносила.

Радуйся, Надіє, тверду надію ти на Христа покладала; радуйся, твоїх сестер неослабною надією ти зміцнювала.

Радуйся, Любове, стражданнями за Христа ти любов свою в дії виявила; радуйся, сес­тер своїх ти вогнем любові огороджувала.

Радуйся, Софіє, бо ти напоумлювала улюбле­них дітей твоїх нехтувати славою та багатством і всіма насолодами світу цього тлінного; радуй­ся, добрих дочок своїх ти старанно вчила сто­яти до крові за Господа і померти за Нього.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 3
Силою божественною осяяні були мучениці, які чесноти імен своїх явили ділом у мучениць­кому подвигу, співаючи Богу: алилуя.

Ікос 3
Святі мучениці, маючи в собі стовп віри, крила надії та вогонь любові, з насолодою слухаючи слова матері своєї, одна одну в довготерпінні утверджували і радісно йшли, бажаючи почесного мучеництва за Христа. Тому, поклоняючись Богові нашому, такими словами вшановуємо вас:

Радуйтеся, що зовсім не тужили, позбавляючись тимчасового цього життя заради жит­тя вічного; радуйтеся, що ради слави Христової ви плоть свою на муки віддали.

Радуйтеся, що три дорогоцінні посудини віри, надії та любові ви Богові в дар принесли; радуй­ся, Софіє, бо з великої любові до дітей своїх ти всім серцем бажала, щоб Цар­ство Боже успадкували вони.

Радуйся, Віро, ти ду́ші наші вірою осяюєш; радуйся, ти до тихого пристановища нас при­водиш.

Радуйся, Надіє, ти серця́ наші солодкістю надії відживляєш; радуйся, бо ти з безодні відчаю нас витягаєш.

Радуйся, Любове, ти страждання і скорботи наші на радість перетворюєш; радуйся, що закам’я­нілі серця наші зворушуєш.

Радуйся, Софіє, ти мудрістю нас на добро на­ставляєш; радуйся, затьмарені очі душ наших ти просвічуєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 4
Буря лютості мучителя напала на тебе, свята Віро, але не захитала тебе; бо хто може віру не­здоланну зрушити, міцнішу за адамант; ти бо на­вчила вірних співати з тобою Богові: алилуя.

Ікос 4
Мудра мати, чуючи дочок своїх, які перед царем безбоязно сповідали Христа і промовля­ли, що Його одного бажають, щоб страждати і терпіти гіркі муки заради найсолодшого Ісуса Христа, дуже раділа і благала Бога, щоб Він укріпив їх у стражданнях, що мають відбути­ся. Таке благозволення хвалячи, до першої доч­ки мудрої матері так взиваємо:

Радуйся, немилосердне побиття заради най­солодшого Ісуса ти прийняла; радуйся, відрізані груди твої, як два грона чистоти, ти в жертву Господеві принесла.

Радуйся, бо із рани твоєї замість крові витек­ло молоко; радуйся, бо тебе на розпечене залізо було покладено.

Радуйся, бо коли тебе вкинули у киплячий котел, ти ніскільки не обпалилася і не була пошкоджена; радуйся, бо ти страждання наші Небесною похвало утихомирюєш.

Радуйся, бо ти вогонь мук наших у хворобах погашаєш; радуйся, бо ти знаменням віри по­серед напастей нас назнаменуєш.

Радуйся, бо ти щитом віри у боротьбі з воро­гом покриваєш; радуйся, бо ти чесну главу твою за Главу Церкви Христа Бога під меч радісно схилила.

Радуйся, бо обагренням крові твоєї, як баг­ряницею, ти була одягнена і явилася перед очима безсмертного Жениха твого; радуйся, бо ти прийшла до бажаного кінця і улюбленого Спаса і Господа побачила.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 5
Богоданим зіркам уподібнилися ви, Віро, Надіє і Любове, бо ви всім серцем приліпилися до єдиного вічного життя і краси невимовної — Ісуса Христа, швидко йшли, щоб померти за Нього і насолоджуватися божественним Його баченням, співаючи Йому: алилуя.

Ікос 5
Доброподібні сестри, бачачи радісні страж­дання за Христа святої Віри, і самі бажали душі свої за Нього покласти; цар же святу Надію почав випробовувати і, побачивши її однодушною з сестрою, на муки віддав її, од­нак не мав успіху. Ми ж Надію святу за таке її мислення ублажаємо, оспівуємо і прослав­ляємо:

Радуйся, бо тебе було жорстоко бито, але пре­світлу надію на Господа ти не втратила; радуй­ся, бо ти муки твої не ремствуючи у мовчанні перетерпіла.

Радуйся, бо і нас у стражданнях Бога хвали­ти ти навчаєш; радуйся, бо залізними кігтями була ти стругана.

Радуйся, бо ти нас, сущих у скорботах, про­мінням надії осяюєш; радуйся, бо дивна дух­мяність від ран твоїх виходила.

Радуйся, бо ти непохитне уповання на Гос­пода Ісуса незмінно зберігала; радуйся, без­надійність і безсилля в серцях наших ти знищуєш.

Радуйся, бо ти усічення мечем за Христа ра­дісно прийняла; радуйся, ясна зоре, нам, печа­лями земними пригніченим, ти мир вічний роз­криваєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 6
Проповідникам і апостолам богоносним були подібні ви, богомудрі сестри, бо вашими чеснота­ми ви проповідували всім віру, надію і любов до Господа, Владики всіх, Йому співаючи: алилуя.

Ікос 6
Засяяла ти, як сонце, Любове свята, бо хто може стояти так за улюбленого Господа свого, як Любов, бо написано: кріпка як смерть любов, великі води не можуть погасити любов, і ріки не потоплять її. Молимося нині, свята Любове, що гориш серафимським полум’ям любові до Господа, онови закам’янілі і висохлі серця наші, запали в нас, ослаблих у любові, світло любові, щоб, полюбивши Господа і всіх наших ближніх, тебе як нашу молитвеницю величали так:

Радуйся, Любове, бо твою любов до Христа не погасили великі води принад світу; радуйся, бо ти відкинула всі лестощі і дари царські і поклала душу твою за Господа.

Радуйся, бо твоєї любові не потопили ріки бід і страждань; радуйся, бо за Господа тебе було витягнуто на колесі, палками бито, сверд­лами проколено і у вогняну піч вкинуто.

Радуйся, бо ти в лютих муках твоїх була ук­ріплена силою Божою; радуйся, бо ти кров’ю твоєю, пролитою заради любові до безсмертного Жениха твого Христа, пробуджуєш любов у наших холодних серцях.

Радуйся, бо ти ясно показала, що заради лю­бові всі страждання радісно перетерплюються; радуйся, бо ти показала нам, що любов боже­ственна приводить до життя вічного.

Радуйся, бо ти своїм прикладом запевняєш, що божественна любов є одкровенням безсмер­тя; радуйся, бо ніякі страждання не могли роз­лучити Любові від любові Христової.

Радуйся, бо ти в муках як апостол віщала, що не розлучать тебе від любові Божої ні скорбо­та, ні утиски, ні гоніння, ні голод, ні нагота, ні біди, ні меч; радуйся, бо тебе заради любові до Христа було усічено мечем.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 7
Бажаючи якнайшвидше з тілом розлучитися і з Христом бути, святі діви, коли йшли на усічення мечем, одна одну і матір свою Софію обнімаючи, цілували, навчаючи нас дружньої любові, щоб усі разом співали Богу: алилуя.

Ікос 7
Нове чудо показав Господь, коли послав поміч Свою юним дівам, які так страждали за спові­дання Його імені, бо, укріплені вірою, надією і любов’ю, були піднесені, мужньо закінчивши свої подвиги. Ми ж вас, що в однодумності і однодушності до кінця життя перебували, бла­гаємо, щоб ви послали однодумність у звершенні добрих діл і нам, хто величає вас:

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, що єдиною дорогою страждань до врат Небесних ішли; ра­дуйтеся, бо ви у гласі радування ввійшли в чертог улюбленого Жениха вашого.

Радуйтеся, бо Ісус Христос просвітив, як зірки на Небесах, рани на тілах ваших; радуйся, Софіє, що мужньо на муки дітей своїх дивилася.

Радуйтеся, бо Небесною красою, якої око не бачило, прикрасив Господь красу вашу, мука­ми затьмарену; радуйтеся, бо ви прийняли вінці винагороди.

Радуйтеся, як три зірки, Сонцем правди ося­яні; радуйся, Софіє, бо ти знайшла велику втіху у мужньому сповіданні твоїми дочками імені Христового.

Радуйтеся, морок сумніву нашого ви розві­юєте; радуйтеся, що укріпляєте нас, пригніче­них душевними і тілесними стражданнями.

Радуйтеся, красою любові серця наші ви при­крашаєте; радуйся, Софіє, бо ти кріпкість і уті­ха тим, хто знемагає в бідах і скорботах.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 8
Дивно і незрозуміло нам, у мирських насоло­дах занурених, як свята Софія, бачачи люті і гіркі муки і смерть своїх улюблених дітей, ніскільки не тужила, але дуже зраділа духом, співаючи Богові: алилуя.

Ікос 8
Уся була на Небесах мудра Софія, коли дочок своїх солодкими словами і мудрими напоум­леннями на страждання підбадьорювала. Хоч за природою людською до сліз вдавалася, але зразу ж любов’ю до Христа скорбота переміни­лася на радість, бо сердечну печаль і болість материнську за дітей перемогла в ній любов Божа. Великою любов’ю люблячи своїх дочок, більше за все вона бажала їм Царства Небесного. Заради цього, дивуючись мудрості і ве­ликій любові твоїй до дітей і прославляючи тебе, взиваємо:

Радуйся, Софіє, бо зраділа душа твоя за бла­женну кончину дочок твоїх, які сміливо спові­дали святе ім’я Господа; радуйся, бо Ти в страдницькому увінчанні дітей твоїх шану і славу прийняла.

Радуйся, бо ти сподобилася мученицької учас­ті і співперебування з дочками у Небесній славі Христа Бога; радуйся, ти зі сльозами радості поховала чесні тіла дочок твоїх.

Радуйся, ти три дні біля гробу їх просиділа і сном смерті у Господі спочила; радуйся, бо ти хоч і не плоттю, а серцем за Христа постраж­дала.

Радуйся, бо ти трьома доброчесними дочка­ми, їхньою вірою, надією і любов’ю любов до Бога явила і в дар Пресвятій Тройці принесла; радуйся, бо ти спаслася заради чадородія.

Радуйся, дивна мати, благої пам’яті достой­на; радуйся, бо ти молилася, щоб твої дочки кров свою за Христа пролили.

Радуйся, бо ти умудряєш нас, щоб ми збері­гали незмінно чесноти віри, надії і любові; ра­дуйся, бо ти Животворчій Тройці за нас молишся.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 9
Усі ангели дивувалися стражданням вашим, святі мучениці, і перемогу вашу над дияволом торжествували, душі ж ваші на Небеса супро­воджували, співаючи Христу Богу: алилуя.

Ікос 9
Красномовці багатослівні всі страждання ваші за Христа не можуть висловити і, дивую­чись таким подвигам, у молодому віці підня­тим, замовкають. Ми ж, у чесній кончині вашій Бога прославляючи, величаємо вас так:

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, що співаєте хвалу Богові, Який зійшов на Небеса Небес; радуйтеся, щите віри, броне надії і світильнику любові.

Радуйтеся, бо ви насолоджуєтесь баченням пресвітлого лиця Божого; радуйся, Софіє, що настановлюєш побожних матерів на мудре ви­ховання дітей своїх.

Радуйтеся, бо ви повчаєте нас, щоб ми шукали Господа, і живою буде душа наша; радуйтеся, бо ви є теплі молитвениці за тих, хто звертається до вас із вірою, надією і любов’ю.

Радуйтеся, бо ви напоумлюєте нас, що всі на­солоди і краса світу цього щезають як дим і як порох вітром розвіюються і в землю поверта­ються; радуйся, Софіє, бо ти всім серцем Бога полюбила.

Радуйтеся, бо ви як три струмочки до єдиного Джерела життя притекли; радуйтеся, бо ви як три запашні квітки на єдиній благоплідній гілці виросли.

Радуйтеся, бо ви, як три дзеркала, безмежну красу Божу в собі відбивали; радуйся, Софіє, як олива, три гілки, обтяжені дозрілими плодами дарів Божих, виростила.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 10
Святі мучениці, спасти бажаючи душі свої, заради любові Христової пестування цареве і багатства світу цього тлінного ви знехтували і радісно прийняли мученицьку кончину за Христа, співаючи Йому: алилуя.

Ікос 10
Стінами віри, надії та любові являються святі мучениці всім, хто вдається до них з теплою і щирою молитвою і так у печалях і напастях до них взиває:

Радуйтеся, ран гріховних добрі цілительки; радуйтеся, у темряві печалі нашої світлом надії ви нас осяюєте.

Радуйтеся, посеред напастей і скорбот давній спокій ви нам посилаєте; радуйся, Софіє, бо ти являєш мудре піклування за нас, що в злостражданнях перебуваємо.

Радуйся, Віро, хрест спасіння перед нами ти воздвигаєш; радуйся, немочі наші молитвами твоїми ти зціляєш.

Радуйся, Надіє, що якір визволення нам по­даєш; радуйся, зневіру в серцях наших благісно проганяєш.

Радуйся, Любове, ти твоїм перед Господом заступництвом у лихих напастях від несподі­ваної смерті нас оберігаєш; радуйся, знемагаючі сили наші на бадьорість відновлюєш.

Радуйся, Софіє, щира за нас до Бога молитвенице; радуйся, в добрих ділах наших мудра наставнице.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 11
Спів цей похвальний, хоч би і численний при­носили б вам, святі мучениці, був би недостатній для прославлення чеснот і подвигів ваших; од­нак, підносячи до Бога похвалу за все, що Він у святих Своїх нам являє, Йому співаємо: алилуя.

Ікос 11
Світильникам, що горять світлом Небесним перед Господом, подібні ви, Віро, Надіє і Любове, разом з матір’ю вашою Софією, до вас же припа­даючи, благаємо: просвітіть нас, затьмарених печалями, що з глибини сердець взивають:

Радуйтеся, бо ви ризи свої убілили на землі в крові агнчій; радуйтеся, життя вічного нам клопітниці.

Радуйтеся, бо ви є утвердження і охорона душ, що шукають спокою у милосерді Божому; ра­дуйся, Софіє, що від суєти світу нас огороджуєш.

Радуйся, Віро, коштовна кадильнице, що фі­міам хвали до Бога приносить; радуйся, бо ти вірою грішних просвіщаєш.

Радуйся, Надіє, бо ти наша утіха і пристано­вище в скорботах; радуйся, бо ти променесяйна вісниця визволення в наших печалях.

Радуйся, Любове, бо ти вселяєш у наші серця незлобливість і лагідність; радуйся, таємнича зір­ко, що від утисків земних нас до неба підносиш.

Радуйся, Софіє, мудра і всечесна дітоводителько; радуйся, бо ти влаштовуєш богомудре жит­тя тим, хто молиться до тебе.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 12
Благодать Божу прийняти сподобившись, свя­ті мучениці, моліть за нас пречистого Владику Христа, щоб Він був милостивим до нас, грішних, що з вірою, надією і любов’ю Йому єдиному, Господу і Спасу нашому, смиренно співаємо: алилуя.

Ікос 12
Оспівуємо ваші кріпкі подвиги, пройняті ві­рою, надією і любов’ю, шануємо ваші великі стра­ждання, хвалимо ваше дивне терпіння, ублажаємо кончину за Христа, вами радісно спри­йняту, величаємо незбориму мужність вашу, святі мучениці Віро, Надіє і Любове і мудра мати Софіє, і, прославляючи вас, взиваємо так:

Радуйтеся, бо ви, як три стріли блискавки, від сходу до заходу чеснотами своїми засяяли; радуйтеся, фіали віри, надії і любові, животворним питвом душі наші напоюєте.

Радуйтеся, три світлосяйні путі, що до престо­лу слави Господньої нас ведуть; радуйся, Софіє, ради дітей твоїх собором святих прославлена.

Радуйся, Віро, цвіт віри біліший за сніг; ра­дуйся, насолодо страждаючих.

Радуйся, Надіє, пригнічених сердець підне­сення; радуйся, як потік цільбоносний, що спрагу скорботних душ угамовує.

Радуйся, Любове, вінок із мира, радості і благості сплетений; радуйся, розумна зірнице вічності.

Радуйся, Софіє, жезле сили, що лагідно і муд­ро дітей напоумлює; радуйся, пресвітлий про­меню богопізнання, що душам нашим засяяв.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 13
О святі і достохвальні мучениці Віро, Надіє та Любове і мудра мати Софіє, нині прийнявши це мале моління, позбавте нас вашими молит­вами від усяких бід, хвороб і скорбот, щоб, спо­добившись у Царстві Небесному бачити безсмер­тного Господа Ісуса, з вами разом оспівати Його: алилуя.

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

Ікос 1
Ангели на Небесах радувалися, бачачи доб­родійне ваше життя, яке ви проводили в чи­танні Божественних Писань, у трудах, у пості, у молитві та милостині, у базнастанному навчанні вашої матері, щоб ви були образом трьох богословських чеснот, іменами яких вас названо. Ми ж, дивуючись такій мудрості вашої матері та вашій розсудливості, благоговійно про­мовляємо до вас:

Радуйтеся, однодушні сестри, трьом чеснотам однойменні; радуйтеся, у покорі богомудрій мате­рі вашій ви на сходи довершеності піднялися.

Радуйтеся, ви, як райські три гілки, у зловірному Римі виросли; радуйся, Софіє, яка до­чок своїх іменами чеснот назвала і ділом виконувати їх навчила.

Радуйся, Віро, ти допомагаєш нам бачити вірою невидиме як видиме; радуйся, в нетління одяг­нення.

Радуйся, Надіє, ти надією полегшуєш наші страждання на землі страждань і на Небеса нам указуєш; радуйся, ти Царство Небесне успадкувала.

Радуйся, Любове, ти божественною любов’ю блаженство безсмертного життя нам відкрива­єш; радуйся, благодаттю Святого Духа осяяна.

Радуйся, Софіє, мудросте, ти премудро дочок своїх виховала; радуйся, у чеснотах віри, надії та любові ти нас утверджуєш.

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Кондак 1
Вам, обраним служителям Господа Вседержителя, Вірі, Надії, Любові та мудрій матері Софії, похвальні пісні у зворушенні приносимо. Ви ж, маю­чи сміливість перед Христом Богом, моліться за нас, щоб визволитися нам від гріхів і скор­бот і щоб ми подячно взивали до вас:

Радуйтеся, Віро, Надіє та Любове, разом з Со­фією, матір’ю вашою премудрою.

Молитва до святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їхньої Софії

О святі і достохвальні мучениці Віро, Надіє та Любове і мужніх дочок мудра мати Софіє, до вас нині звертаємося зі щирою молитвою; бо хто може заступатися за нас перед Господом, якщо не віра, надія та любов, ці три наріжні чесноти, образ яких ви на собі показали! Ублагайте Господа, щоб Він покрив нас Своєю невимовною благодаттю у скорботах і напастях, спас і зберіг як Благий і Чоловіколюбець. Його славу, як незаходиме сонце, нині бачачи, допо­магайте й нам у наших смиренних молитвах, щоб простив Господь Бог наші гріхи та беззаконня і щоб помилував нас грішних і недостойних заради Своїх щедрот. Моліть же за нас, святі мучениці, Господа нашого Ісуса Христа, Якому славу возсилаємо, з безначальним Його От­цем, і Пресвятим, і Благим, і Животворчим Ду­хом нині, і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.