Акафіст Божественним Страстям Христовим | Благовіст

ГражданскийЦерковнославянскийУкраїнською

Конда́к 1.

Взбра́нный Воево́до и Го́споди Небесе́ и земли́, Тебе́, Царя́ Безсме́ртнаго, зря́щи на Кресте́ ви́сяща, вся́ тва́рь измени́ся, не́бо ужасе́ся, основа́ния земли́ восколеба́шася. Мы́ же, недосто́йнии, благода́рственное поклоне́ние Твоему́ на́с ра́ди страда́нию принося́ще, с разбо́йником вопие́м Ти́:

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

И́кос 1.

А́нгелов ликостоя́ния восполня́я, не от А́нгел восприя́л еси́, но мене́ ра́ди, Бо́г сы́й, челове́к бы́в, челове́ка уме́рша грехми́ животворя́щим Те́лом и Кро́вию Твое́ю оживи́л еси́; те́мже, толи́цей любви́ Твое́й благода́рни су́ще, вопие́м Ти́:

Иису́се Бо́же, Любы́ Предве́чная, та́ко о на́с, земноро́дных, возблаговоли́вый;

Иису́се, ми́лосте безме́рная, к челове́ком па́дшим до́лу низше́дый.

Иису́се, в пло́ть на́шу оболки́йся, и сме́ртию Свое́ю сме́рти держа́ву разруши́вый;

Иису́се, Боже́ственными Твои́ми Та́йнами на́с обожи́вый.

Иису́се, страда́ньми и Кресто́м Твои́м ве́сь ми́р искупи́вый;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 2.

Ви́дев Тя́ А́нгел в вертогра́де Гефсимани́йстем до по́та крова́ва в моли́тве подвиза́ющася, предста́в укрепля́ше Тя́, егда́ я́ко бре́мя тя́жкое грехи́ на́ши отяготе́ша на Тебе́: ты́ бо, Ада́ма поги́бшаго на ра́мо восприи́м, Отцу́ предста́вил еси́, прекло́нь коле́на моля́ся. О се́м у́бо с ве́рою и любо́вию пою́ Тебе́: Аллилу́иа.

И́кос 2.

Ра́зума неуразуме́нна во́льнаго Твоего́ страда́ния не уразуме́ша иуде́е: сего́ ра́ди егда́ в нощи́ со свети́льники и́щущим Тя́ ре́кл еси́: А́з е́смь, а́ще и падо́ша на земли́, но по се́м связа́вше Тя́, ведо́ша на суди́ще; мы́ же на се́м пути́, припа́дающе к Тебе́, с любо́вию зове́м:

Иису́се, Све́те ми́ра, от ми́ра лука́ваго возненави́денный;

Иису́се, живы́й во Све́те Непристу́пнем, от о́бласти те́мныя я́тый.

Иису́се, Сы́не Бо́жий Безсме́ртный, от сы́на поги́бели на сме́рть ука́занный;

Иису́се, в Не́мже льсти́ не́сть, от преда́теля ле́стию лобза́нный.

Иису́се, ту́не Себе́ все́м подава́яй, за сре́бреники про́данный;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 3.

Си́лою Божества́ Твоего́ проре́кл еси́ трикра́тное отверже́ние ученику́. О́н же посе́м, а́ще и отрече́ся Тебе́ с кля́твою, оба́че, егда́ узре́ Тя́ во дворе́ архиере́йстем, Го́спода своего́ и Учи́теля, умили́вся се́рдцем, изше́д во́н пла́кася го́рько: «При́зри у́бо и на мя́, Го́споди, и порази́ жесто́кое се́рдце мое́, да слеза́ми мои́ми омы́ю грехи́ моя́, поя́ Тебе́: Аллилу́иа».

И́кос 3.

Име́яй вои́стинну вла́сть по чи́ну Мелхиседе́кову, я́ко Архиере́й во ве́ки, ста́л еси́ пред беззако́нным первосвяще́нником Каиа́фою, Влады́ка и Госпо́дь все́х; от Твои́х у́бо рабо́в прия́вый муче́ние, приими́ от на́с сицева́я:

Иису́се безце́нный, цено́ю ку́пленный, стяжи́ мя в Твое́ ве́чное насле́дие;

Иису́се, жела́ние все́х, от Петра́ стра́ха ра́ди отве́рженный, не отве́ржи мя́, гре́шнаго.

Иису́се, А́гнче незло́биве, от лю́тых ве́прей терза́емый, изми́ мя от вра́г мои́х;

Иису́се, Архиере́ю, Свое́ю Кро́вию вше́дый во Свята́я Святы́х, очи́сти мя́ от скве́рн плотски́х.

Иису́се свя́занный, име́яй вла́сть вяза́ти и реши́ти, разреши́ моя́ тя́жкая прегреше́ния;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 4.

Бу́рею христоуби́йства ды́шуще иуде́е, послу́шавше гла́са отца́ лжи́ и человекоуби́йцы искони́, диа́вола, отверго́ша Тебе́, пра́вый Пу́ть, И́стину и Живо́т; мы́ же Тя́, Христа́, Бо́жию си́лу, в Не́мже вся́ сокро́вища прему́дрости и ра́зума сокрове́на су́ть, испове́дующе, вопие́м: Аллилу́иа.

И́кос 4.

Слы́ша Пила́т кро́ткия Твоя́ глаго́лы, а́ки досто́йнаго сме́рти предаде́ Тя на пропя́тие, а́ще и са́м свиде́тельствоваше, я́ко ни еди́ныя вины́ обре́те в Тебе́: ру́це у́бо свои́ умы́, но се́рдце оскверни́; мы́ же, чудя́щеся та́йне во́льнаго страда́ния Твоего́, со умиле́нием зове́м:

Иису́се, Сы́не Бо́жий и Сы́не Де́вы, от сыно́в беззако́ния уму́ченный;

Иису́се, пору́ганный и обнаже́нный, дая́й ле́поту кри́ном се́льным и одева́яй не́бо о́блаки.

Иису́се, насыще́нный ра́нами, пятию́ хле́бы пя́ть ты́сящ насы́тивый;

Иису́се, Царю́ все́х, вме́сто да́ни любве́ и благодаре́ния жесто́кия му́ки прие́мый.

Иису́се, на́с ра́ди ве́сь де́нь я́звленный, уврачу́й я́звы ду́ш на́ших;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 5.

Богото́чною Кро́вию Твое́ю ве́сь обле́клся еси́, одея́йся све́том, я́ко ри́зою. Ве́м, вои́стину ве́м со проро́ком, почто́ червле́ны ри́зы Твоя́: а́з, Го́споди, а́з греха́ми мои́ми уязви́х Тя́: Тебе́ у́бо, мене́ ра́ди уя́звленному, благода́рственно зову́: Аллилу́иа.

И́кос 5.

Прови́дев Тя́ в ду́се Богоглаго́ливый Иса́ия, безче́стием и ра́нами испо́лненна, ужа́сся вопия́ше: «Ви́дехом Его́, и не име́яше ви́да, ни добро́ты»; мы́ же, зря́ще Тя́ на Кресте́, с ве́рою и удивле́нием зове́м:

Иису́се, безче́стие терпя́й, челове́ка сла́вою и че́стию венча́вый;

Иису́се, на Него́же А́нгели зре́ти не мо́гут, по лани́тома зауше́нный.

Иису́се, по главе́ тро́стию ударе́нный, преклони́ во смире́ние главу́ мою́;

Иису́се, све́тлая Твоя́ очеса́ кро́вию омраче́нная име́вый, отврати́ о́чи моя́, е́же не ви́дети суеты́.

Иису́се, от но́г до главы́ не име́вый це́лости, всего́ це́ла и здра́ва сотвори́ мя́;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 6.

Пропове́дник Твоего́ незло́бия я́влься Пила́т, показа́ наро́ду ничто́же бы́ти в Тебе́ досто́йно сме́рти; но иуде́е, я́ко зве́рие ди́вии кро́вь узре́вше, скрежета́ху на Тя́ зубы́ свои́ми, «распни́, распни́ Его́», вопию́ще; мы́ же, лобыза́юще пречи́стыя я́звы Твоя́, зове́м: Аллилу́иа.

И́кос 6.

Возсия́л еси́ в позо́р и удивле́ние А́нгелом и челове́ком глаго́лющу о Тебе́ Пила́ту: «Се́, челове́к». Прииди́те у́бо, пору́ганному на́с ра́ди Иису́су поклони́мся, вопию́ще:

Иису́се, Тво́рче и Судие́ все́х, от тва́ри Своея́ суди́мый и му́чимый;

Иису́се, прему́дрости Пода́телю, отве́та безу́мным не да́вый.

Иису́се, Врачу́ уя́звленных грехми́, да́ждь ми́ врачевство́ покая́ния;

Иису́се, Па́стырю пораже́нный, порази́ бесо́в, искуша́ющих мя́.

Иису́се, пло́ть имы́й сокруше́нну, сокруши́ се́рдце мое́ стра́хом Твои́м;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 7.

Хотя́й челове́ка от рабо́ты вра́жия изба́вити, смири́л еси́ Себе́ пред враги́ Твои́ми, Иису́се, и, я́ко а́гнец безгла́сен на заколе́ние веде́н бы́л еси́, везде́ я́звы терпя́й, да всего́ исцели́ши челове́ка, зову́ща: Аллилу́иа.

И́кос 7.

Ди́вное показа́л еси́ долготерпе́ние, егда́ во́ини, руга́ющеся Тебе́, по глаго́лу непра́веднаго судии́, люте́йшими ра́нами уязвля́ху Пречи́стое Те́ло Твое́, я́ко обагри́тися ему́ от но́г до главы́ кро́вию. Сего́ ра́ди со слеза́ми вопие́м Ти́:

Иису́се человеколюби́вый, от челове́к те́рнием увенча́нный;

Иису́се, Божество́м безстра́стный, стра́сти терпя́й, да на́с от страсте́й свободи́ши.

Иису́се, Спа́се мо́й, спаси́ мя, пови́ннаго все́м му́кам;

Иису́се, все́ми оста́вленный, Утвержде́ние мое́, утверди́ мя.

Иису́се, от все́х оскорбле́нный, Ра́досте моя́, возвесели́ мя:

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 8.

Ди́вно и стра́нно яви́стася Тебе́ Моисе́й и Илия́ на Фаво́ре, глаго́люща о исхо́де Твое́м, его́же ны́не скончава́еши во Иерусали́ме. Та́мо у́бо ви́девша сла́ву Твою́, зде́ же спасе́ние на́ше узре́вше, зову́т: Аллилу́иа.

И́кос 8.

Везде́ от иуде́й гони́мый, мно́гия, ра́ди мно́жества грехо́в мои́х, претерпе́л еси́ поноше́ния и му́ки: еди́ни бо Тя́ проти́вна бы́ти ке́сарю глаго́лют, друзи́и я́ко злоде́я осужда́ют, ини́и же: «Возми́, возми́ и распни́», — вопию́т. От все́х у́бо осужде́нному, и на пропя́тие ведо́мому, Тебе́, Го́споду, из глубины́ души́ глаго́лем:

Иису́се, непра́ведно осужде́нный, Судие́ на́ш, не осуди́ на́с по дело́м на́шим;

Иису́се, изнемога́яй на пути́ под Кресто́м, си́ло моя́, в ча́с ско́рби и озлобле́ния моего́ не оста́ви мене́.

Иису́се, взыва́яй о по́мощи ко Отцу́, Подвигополо́жниче мо́й, в не́мощи мое́й укрепи́ мя;

Иису́се, безче́стие прие́мый, Сла́во моя́, от Сла́вы Твоея́ не отри́ни мене́.

Иису́се, О́бразе Пресве́тлыя Ипоста́си О́тчия, преобрази́ мое́ нечи́стое и мра́чное житие́;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 9.

Все́ естество́ смяте́ся, зря́ Тебе́ на Кресте́ пове́шена, на небеси́ со́лнце лучи́ своя́ скры́, земля́ потрясе́ся, заве́са хра́ма раздра́ся, ка́мение распаде́ся, а́д уме́рших изве́рже: мы́ же покланя́емся на ме́сте, иде́же стоя́сте пречи́стеи но́зе Твои́, пою́ще: Аллилу́иа.

И́кос 9.

Вети́я многовеща́ннии, а́ще и мно́го глаго́лют, но не мо́гут досто́йнаго благодаре́ния возда́ти Боже́ственным страсте́м Твои́м, Человеколю́бче: на́ша же душа́ и те́ло, се́рдце и вся́ соста́вы, со умиле́нием к Тебе́ взыва́ют:

Иису́се, пригвожде́йся на Кресте́, пригвозди́ и упраздни́ рукописа́ние грехо́в на́ших;

Иису́се, ру́це со Креста́ простира́яй ко все́м, привлецы́ и мя́, заблу́ждшаго.

Иису́се, Две́ре овца́м, в ре́бра прободе́нный, введи́ мя я́звами Твои́ми в черто́г Тво́й;

Иису́се, Пло́тию распя́тый, распни́ пло́ть мою́ со страстьми́ и похотьми́.

Иису́се, скончава́яйся в му́ках, да́ждь ми́, да се́рдце мое́ не су́дит и́но что́ ве́дети, то́чию Тебе́ ра́спята;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 10.

Спасти́ хотя́й ми́р, слепы́х, хромы́х, прокаже́нных, немы́х и глухи́х исцели́л еси́, духо́в лука́вых отгна́л еси́; неразу́мнии же иуде́е, зло́бою ды́шуще и за́вистию му́чими, пригвозди́ша Тя́ ко Кресту́, не ве́дуще пе́ти: Аллилу́иа.

И́кос 10.

Царю́ Преве́чный, Иису́се, ве́сь стра́ждеши за мое́ невоздержа́ние, да всего́ мя́ чи́ста сотвори́ши, во все́м о́браз на́м подая́й, да после́дуем стопа́м Твои́м, зову́ще:

Иису́се, Любы́ неизсле́димая, распе́ншим Тя́ греха́ не поста́вивый;

Иису́се, с во́плем кре́пким и со слеза́ми в вертогра́де моля́йся, научи́ и на́с моли́тися.

Иису́се, вся́ проро́чествия о Тебе́ испо́лнивый, испо́лни во благи́х жела́ния се́рдца на́шего;

Иису́се, ду́х Тво́й в ру́це Отцу́ преда́вый, в ча́с исхо́да моего́ приими́ ду́х мо́й.

Иису́се, ри́зы Твоя́ раздели́ти не возбрани́вый, кро́тко ду́шу мою́ от те́ла отдели́;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 11.

Пе́ние всеумиле́нное приноша́ше Тебе́ Всенепоро́чная Ма́терь Твоя́, глаго́люще: «А́ще и стра́ждеши на Кресте́, но ве́м Тя́ из чре́ва пре́жде денни́цы от Отца́ рожде́нна, ви́жду бо, я́ко тва́рь вся́ состра́ждет Тебе́; предае́ши ду́х Тво́й Отцу́, и Мо́й ду́х приими́ и не оста́ви Мене́, зову́щую: Аллилу́иа».

И́кос 11.

Я́ко светоприе́мная свеща́, у Креста́ Твоего́ горя́ще любо́вию к Тебе́, и Ма́тернею Де́ва Пренепоро́чная обдержа́шеся боле́знию, заходя́щу Тебе́ во гро́б и́стинному Со́лнцу Пра́вды, с Не́юже и се́рдца на́шего моли́твы приими́ сицевы́я:

Иису́се, вознесы́йся на дре́во, да на́с, па́дших, совознесе́ши ко Отцу́ Своему́;

Иису́се, де́вственнику Присноде́ву в Ма́терь дарова́вый, да на́с де́вству и чистоте́ научи́ши.

Иису́се, Тебе́, Бо́га Сло́ва ро́ждшей, ученика́ Богосло́ва вручи́вый, вручи́ и на́с все́х Ея́ Ма́тернему заступле́нию;

Иису́се, ми́ра и а́да победи́телю, победи́ неве́рие, го́рдость жите́йскую и по́хоть оче́с, в на́с живу́щия.

Иису́се, сме́рти держа́вы разруши́телю, ве́чныя сме́рти изба́ви мя́;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 12.

Благода́ть Твою́ пода́ждь мне́, Иису́се, Бо́же мо́й, приими́ мя, я́коже прия́л еси́ Ио́сифа с Никоди́мом, да, я́ко чи́стую плащани́цу, ду́шу мою́ принесу́ Тебе́ и воня́ми доброде́телей пома́жу Пречи́стое Те́ло Твое́, и, я́ко во гро́бе, в се́рдце мое́м име́ю Тя́, зовы́й: Аллилу́иа.

И́кос 12.

Пою́ще Твое́ во́льное распя́тие, покланя́емся страсте́м Твои́м, Христе́, ве́руем с со́тником, я́ко вои́стинну Бо́жий Сы́н еси́, приити́ име́яй на о́блацех с си́лою и сла́вою мно́гою; тогда́ у́бо не посрами́ на́с, Кро́вию Твое́ю искупле́нных и та́ко вопию́щих:

Иису́се многострада́льный, рыда́нием Де́вы Ма́тере Твоея́ ве́чнаго пла́ча исхити́ ны;

Иису́се, от все́х оста́вленный, не оста́ви мя́ еди́наго в ча́с сме́рти моея́.

Иису́се, с Магдали́ною нога́м Твои́м каса́ющася, приими́ мя;

Иису́се, с преда́телем и распе́ншими Тя́ не осуди́ мя.

Иису́се, с разбо́йником благоразу́мным в ра́й введи́ мя;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 13.

ОИису́се Христе́, А́гнче Бо́жий, взе́мляй грехи́ ми́ра, приими́ ма́лое сие́ от всея́ души́ на́шея приноси́мое Тебе́ благодаре́ние и исцели́ ны спаси́тельными Твои́ми страда́ньми от вся́кия боле́зни душе́вныя и теле́сныя, огради́ ны Кресто́м Твои́м от вра́г ви́димых и неви́димых и при кончи́не живота́ на́шего не оста́ви на́с, да сме́ртию Твое́ю изба́вльшеся ве́чныя сме́рти, вы́ну зове́м Тебе́: Аллилу́иа.

Этот конда́к чита́ется три́жды, зате́м и́кос 1-й и конда́к 1-й.

И́кос 1.

Иису́се Бо́же, Любы́ Предве́чная, та́ко о на́с, земноро́дных, возблаговоли́вый;

Иису́се, ми́лосте безме́рная, к челове́ком па́дшим до́лу низше́дый.

Иису́се, в пло́ть на́шу оболки́йся, и сме́ртию Свое́ю сме́рти держа́ву разруши́вый;

Иису́се, Боже́ственными Твои́ми Та́йнами на́с обожи́вый.

Иису́се, страда́ньми и Кресто́м Твои́м ве́сь ми́р искупи́вый;

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Конда́к 1.

Иису́се, Сы́не Бо́жий, помяни́ на́с, егда́ прии́деши во Ца́рствии Твое́м.

Моли́тва.

На Кресте́ пригвожде́нный за ны́, Иису́се Христе́, Единоро́дный Бо́га Отца́ Сы́не, ми́лости, любве́ и щедро́т неизчерпа́емая бе́здно! Ве́м, я́ко грехо́в ра́ди мои́х, от неизрече́ннаго человеколю́бия, Кро́вь Твою́ пролия́ти на Кресте́ изво́лил еси́, ю́же а́з, окая́нный и неблагода́рный, досе́ле скве́рными мои́ми де́лы попира́х и нивочто́же вменя́х. Те́м у́бо из глубины́ беззако́ния и нечистоты́ моея́ у́мныма очи́ма на Распя́таго Тя́ на Кресте́ Искупи́теля моего́ воззре́в, со смире́нием и ве́рою во глубину́ я́зв, Твоего́ милосе́рдия испо́лненных, себе́ поверга́ю, грехо́в проще́ния и скве́рнаго жития́ моего́ исправле́ния прося́. Ми́лостив бу́ди мне́, Влады́ко и Судие́ мо́й, не отри́ни мя́ от лица́ Твоего́, но всеси́льною Твое́ю руко́ю Са́м мя́ к Тебе́ обрати́ и на пу́ть и́стиннаго покая́ния наста́ви, да отны́не положу́ спасе́ния моего́ нача́ло. Боже́ственными страда́ньми Твои́ми укроти́ моя́ плотски́я стра́сти; излия́нною Твое́ю Кро́вию очи́сти моя́ душе́вныя скве́рны; распя́тием Твои́м распни́ мя ми́ру с собла́знами его́ и похотьми́; Кресто́м Твои́м огради́ мя от неви́димых вра́г, ловя́щих ду́шу мою́. Прободе́нными нога́ми Твои́ми от вся́каго пути́ лука́ваго возбрани́ нога́м мои́м; прободе́нными рука́ми Твои́ми ру́це мои́ от вся́каго неуго́днаго Тебе́ де́ла воздержи́. Пригвожде́нный пло́тию, пригвозди́ стра́ху Твоему́ пло́ть мою́, да уклони́вся от зла́, творю́ бла́го пред Тобо́ю. Преклони́вый главу́ Твою́ на Кресте́, к земли́ смире́ния приклони́ вознесе́нную мою́ горды́ню; венце́м Твои́м терно́вым огради́ моя́ ушеса́, во е́же не слы́шати неполе́знаго; же́лчь уста́ми вкуси́вый, положи́ хране́ние нечи́стым усто́м мои́м; отве́рстое копие́м име́яй се́рдце, се́рдце чи́сто во мне́ сози́жди; все́ми Твои́ми я́звами, всего́ мя сла́дце в любо́вь Твою́ уязви́, да Тебе́, Го́спода моего́, возлюблю́ все́ю душе́ю, все́м се́рдцем, все́ю кре́постию и все́м помышле́нием. Да́ждь ми́ Себе́ стра́нна и неиму́ща, где́ главы́ подклони́ти; да́ждь ми́ Себе́ Всеблага́го, избавля́ющаго ду́шу мою́ от сме́рти; да́ждь мне́ Себе́ Всесла́дкаго, услажда́ющаго мя́ в ско́рбех и напа́стех Свое́ю любо́вию, да Его́же пе́рвее ненави́дех, прогневля́х, от себе́ изгоня́х и ко Кресту́ пригвожда́х, сего́ ны́не возлюблю́, ра́дуяся прииму́ и сла́дце Кре́ст Его́ до конца́ жи́зни мое́й понесу́. Не да́ждь отсе́ле, о всеблаги́й Искупи́телю мо́й, ни еди́ной мое́й во́ле соверша́тися, поне́же зла́ е́сть и непотре́бна, да не па́ки впаду́ в тя́жкую рабо́ту ца́рствовавшаго во мне́ греха́; но Твоя́ во́ля блага́я, спасти́ мя хотя́щая, да соверша́ется во мне́ всегда́, е́йже мя́ вруча́я, Тебе́, Распя́таго Го́спода моего́, у́мным очесе́м моего́ се́рдца представля́ю и молю́ из глубины́ души́, да и в разлуче́нии мое́м от бре́ннаго моего́ те́ла, Тебе́ Еди́наго на Кресте́ Твое́м узрю́, в ру́це мя́ защище́ния Своего́ прие́млюща, и от возду́шных духо́в зло́бы храня́ща, вселя́юща же со гре́шники, покая́нием Тебе́ благоугоди́вшими. Ами́нь.

Кондaкъ №.

Взбрaнный воев0до и3 гDи нб7се и3 земли2, тебE, цRS безсмeртнаго, зрsщи на кrтЁ ви1сzща, всS твaрь и3змэни1сz, нeбо ўжасeсz, њснов†ніz земли2 восколебaшасz. мы1 же, недост0йніи, бlгодaрственное поклонeніе твоемY нaсъ рaди страдaнію приносsще, съ разб0йникомъ вопіeмъ ти2: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Јкосъ №.

ЃгGлwвъ ликосто‰ніz восполнsz, не t ѓгGлъ воспріsлъ є3си2, но менє2 рaди, бGъ сы1й, чlвёкъ бы1въ, человёка, грBхъ рaди ўмeрша, животворsщимъ тёломъ и3 кр0вію твоeю њживи1лъ є3си. тёмже, толи1цэй любви2 твоeй бlгодaрни сyще, вопіeмъ ти2: ї}се б9е, любы2 предвёчнаz, тaкw њ нaсъ, земнор0дныхъ, возбlговоли1вый: ї}се, ми1лосте безмёрнаz, къ человёкwмъ пaдшымъ д0лу низшeдый. ї}се, въ пл0ть нaшу њболкjйсz, и3 смeртію своeю смeрти держaву разруши1вый: ї}се, б9eственными твои1ми тaйнами нaсъ њбожи1вый. ї}се, страдaньми и3 кrт0мъ твои1мъ вeсь мjръ и3скупи1вый: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ в7.

Ви1дэвъ тS ѓгGлъ въ вертогрaдэ геfсімaнстэмъ до п0та кровaва въ моли1твэ подвизaющасz, предстaвъ ўкрэплsше тS, є3гдA ћкw брeмz тsжкое грэси2 нaши њтzготёша на тебЁ: ты1 бо, ґдaма поги1бшаго на рaмо воспріи1мъ, nц7Y предстaвилъ є3си2, прекл0нь колёна молsсz. њ сeмъ ќбw съ вёрою и3 люб0вію пою2 тебЁ: ґллилyіа.

Јкосъ в7.

Рaзума неуразумённа в0льнагw твоегw2 страдaніz не ўразумёша їудeє: сегw2 рaди є3гдA въ нощи2 со свэти6льники и4щущымъ тS рeклъ є3си2: ѓзъ є4смь, ѓще и3 пад0ша на земли2, но по сeмъ свzзaвше тS, вед0ша на суди1ще. мы1 же на сeмъ пути2, припадaюще къ тебЁ, съ люб0вію зовeмъ: ї}се, свёте мjра, t мjра лукaвагw возненави1дэнный: ї}се, живы1й во свётэ непристyпнэмъ, t џбласти тeмныz ћтый. ї}се, сн7е б9ій безсмeртный, t сы1на поги1бели на смeрть ўказaнный: ї}се, въ нeмже льсти2 нёсть, t предaтелz лeстію лобзaнный. ї}се, тyне себE всBмъ подавazй, за срeбреники продaнный: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ G.

Си1лою бжcствA твоегw2 прорeклъ є3си2 трикрaтное tвержeніе ўченикY: џнъ же посeмъ, ѓще и3 tречeсz тебє2 съ клsтвою, nбaче, є3гдA ўзрё тz во дворЁ ґрхіерeйстемъ, гDа своего2 и3 ўчи1телz, ўмили1всz сeрдцемъ, и3зшeдъ в0нъ плaкасz г0рькw. при1зри ќбw и3 на мS, гDи, и3 порази2 жест0кое сeрдце моE, да слезaми мои1ми њмы1ю грэхи2 мо‰, поS тебЁ: ґллилyіа.

Јкосъ G.

И#мёzй вои1стинну влaсть по чи1ну мелхіседeкову, ћкw ґрхіерeй во вёки, стaлъ є3си2 пред8 беззак0ннымъ первосвzщeнникомъ каіafою, влdка и3 гDь всёхъ: t твои1хъ ќбw рабHвъ пріsвый мучeніе, пріими2 t нaсъ сицев†z: ї}се безцённый, цэн0ю кyпленный, стzжи1 мz въ твоE вёчное наслёдіе: ї}се, желaніе всёхъ, t петрA стрaха рaди tвeрженный, не tвeржи мS, грёшнаго. ї}се, ѓгнче неѕл0биве, t лю1тыхъ вeпрей терзaемый, и3зми1 мz t вр†гъ мои1хъ: ї}се, ґрхіерeю, своeю кр0вію вшeдый во с™†z с™ы1хъ, њчи1сти мS t сквeрнъ плотски1хъ. ї}се свsзанный, и3мёzй влaсть вzзaти и3 рэши1ти, разрэши2 мо‰ т‰жкаz прегрэшє1ніz: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ д7.

Бyрею хrтоубjйства ды1шуще їудeє, послyшавше глaса nтцA лжи2 и3 человэкоубjйцы и3скони2, діaвола, tверг0ша тебE, прaвый пyть, и4стину и3 жив0тъ: мы1 же тS, хrтA, б9ію си1лу, въ нeмже вс‰ сокрHвища премyдрости и3 рaзума сокровє1на сyть, и3сповёдующе, вопіeмъ: ґллилyіа.

Јкосъ д7.

Слы1ша пілaтъ крHткіz тво‰ глаг0лы, ѓки дост0йнаго смeрти предадe тz на пропsтіе, ѓще и3 сaмъ свидётельствоваше, ћкw ни є3ди1ныz вины2 њбрёте въ тебЁ: рyцэ u5бw свои2 ўмы2, но сeрдце њскверни2. мы1 же, чудsщесz тaйнэ в0льнагw страдaніz твоегw2, со ўмилeніемъ зовeмъ: ї}се, сн7е б9ій и3 сн7е дв7ы, t сынHвъ беззак0ніz ўмyченный: ї}се, порyганный и3 њбнажeнный, даsй лёпоту крjнwмъ сє1льнымъ и3 њдэвazй нeбо џблаки. ї}се, насыщeнный рaнами, пzтію2 хлBбы пsть ты1сzщъ насы1тивый: ї}се, цRю2 всёхъ, вмёстw дaни любвE и3 бlгодарeніz жестHкіz м{ки пріeмый. ї}се, нaсъ рaди вeсь дeнь ћзвленный, ўврачyй ћзвы дyшъ нaшихъ: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ є7.

БGот0чною кр0вію твоeю вeсь њблeклсz є3си2, њдэsйсz свётомъ, ћкw ри1зою: вёмъ, вои1стину вёмъ со прbр0комъ, почто2 червлє1ны ри6зы тво‰: ѓзъ, гDи, ѓзъ грэхми2 мои1ми ўzзви1хъ тS. тебЁ ќбw, менє2 рaди ўsзвленному, бlгодaрственнw зовY: ґллилyіа.

Јкосъ є7.

Прови1дэвъ тS въ дс7э бGоглаг0ливый и3сaіа, безчeстіемъ и3 рaнами и3сп0лнена, ўжaссz вопіsше: ви1дэхомъ є3го2, и3 не и3мёzше ви1да, ни добр0ты. мы1 же, зрsще тS на кrтЁ, съ вёрою и3 ўдивлeніемъ зовeмъ: ї}се, безчeстіе терпsй, человёка слaвою и3 чeстію вэнчaвый: ї}се, на нег0же ѓгGли зрёти не м0гутъ, по лани1тома заушeнный. ї}се, по главЁ тр0стію ўдарeнный, преклони2 во смирeніе главY мою2: ї}се, свBтлаz тво‰ nчесA кр0вію њмрачє1ннаz и3мёвый, tврати2 џчи мо‰, є4же не ви1дэти суеты2. ї}се, t н0гъ до главы2 не и3мёвый цёлости, всего2 цёла и3 здрaва сотвори1 мz: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ ѕ7.

Проповёдникъ твоегw2 неѕл0біz ћвльсz пілaтъ, показA нар0ду ничт0же бы1ти въ тебЁ дост0йно смeрти: но їудeє, ћкw ѕвёри ди1віи кр0вь ўзрёвше, скрежетaху на тS зубы2 свои1ми: распни2, распни2 є3го2, вопію1ще. мы1 же, лобызaюще пречcтыz ћзвы тво‰, зовeмъ: ґллилyіа.

Јкосъ ѕ7.

Возсіsлъ є3си2 въ поз0ръ и3 ўдивлeніе ѓгGлwмъ и3 человёкwмъ глаг0лющу њ тебЁ пілaту: сE чlвёкъ. пріиди1те ќбw, порyганному нaсъ рaди ї}су поклони1мсz, вопію1ще: ї}се, тв0рче и3 судіE всёхъ, t твaри своеS суди1мый и3 мyчимый: ї}се, премyдрости подaтелю, tвёта безyмнымъ не дaвый. ї}се, врачY ўsзвленныхъ грэхми2, дaждь ми2 врачевство2 покаsніz: ї}се, пaстырю поражeнный, порази2 бэсHвъ, и3скушaющихъ мS. ї}се, пл0ть и3мы1й сокрушeнну, сокруши2 сeрдце моE стрaхомъ твои1мъ: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ з7.

Хотsй человёка t раб0ты врaжіz и3збaвити, смири1лъ є3си2 себE пред8 враги6 твои1ми, ї}се, и3 ћкw ѓгнецъ безглaсенъ на заколeніе ведeнъ бы1лъ є3си2, вездЁ ћзвы терпsй, да всего2 и3сцэли1ши человёка, зовyща: ґллилyіа.

Јкосъ з7.

Ди1вное показaлъ є3си2 долготерпёніе, є3гдA в0ини, ругaющесz тебЁ, по глаг0лу непрaведнагw судіи2, лютёйшими рaнами ўzзвлsху пречcтое тёло твоE, ћкw њбагри1тисz є3мY t н0гъ до главы2 кр0вію. сегw2 рaди со слезaми вопіeмъ ти2: ї}се чlвэколюби1вый, t человBкъ тeрніемъ ўвэнчaнный: ї}се, бжcтв0мъ безстрaстный, стrти терпsй, да нaсъ t страстeй свободи1ши. ї}се, сп7се м0й, спаси1 мz, пови1ннаго всBмъ мyкамъ: ї}се, всёми њстaвленный, ўтверждeніе моE, ўтверди1 мz. ї}се, t всёхъ њскорблeнный, рaдосте моS, возвесели1 мz: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ }.

Ди1внw и3 стрaннw kви1стасz тебЁ мwmсeй и3 и3ліA на fавHрэ, глагHлюща њ и3сх0дэ твоeмъ, є3г0же ны1нэ скончавaеши во їерусали1мэ: тaмw ќбw ви1дэвша слaву твою2, здё же сп7сeніе нaше ўзрёвша, зовyтъ: ґллилyіа.

Јкосъ }.

ВездЁ t їудє1й гони1мый, мнHгіz, рaди мн0жества грэхHвъ мои1хъ, претерпёлъ є3си2 поношє1ніz и3 м{ки: є3ди1ни бо тS проти1вна бы1ти кeсарю глаг0лютъ, друзjи ћкw ѕлодёz њсуждaютъ, и3нjи же: возми2, возми2 и3 распни2, вопію1тъ. t всёхъ ќбw њсуждeнному, и3 на пропsтіе вед0мому, тебЁ, гDу, и3з8 глубины2 души2 глаг0лемъ: ї}се, непрaведнw њсуждeнный, судіE нaшъ, не њсуди2 нaсъ по дэлHмъ нaшымъ: ї}се, и3знемогazй на пути2 под8 кrт0мъ, си1ло моS, въ чaсъ ск0рби и3 њѕлоблeніz моегw2 не њстaви менє2. ї}се, взывazй њ п0мощи ко nц7Y, подвигопол0жниче м0й, въ нeмощи моeй ўкрэпи1 мz: ї}се, безчeстіе пріeмый, слaво моS, t слaвы твоеS не tри1ни менє2. ї}се, џбразе пресвётлыz v3постaси џ§іz, преwбрази2 моE нечи1стое и3 мрaчное житіE: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ f7.

ВсE є3стество2 смzтeсz, зрS тебE на кrтЁ повёшена: на небеси2с0лнце лучи2 сво‰ скры2, землS потрzсeсz, завёса хрaма раздрaсz, кaменіе распадeсz, ѓдъ ўмeршыz и3звeрже: мы1 же покланsемсz на мёстэ, и3дёже стоsстэ пречcтэи н0зэ твои2, пою1ще: ґллилyіа.

Јкосъ f7.

Вэт‡и многовэщaнніи, ѓще и3 мн0гw глаг0лютъ, но не м0гутъ дост0йнагw бlгодарeніz воздaти б9є1ственнымъ стrтeмъ твои6мъ, чlвэколю1бче. нaша же душA и3 тёло, сeрдце и3 вс‰ состaвы, со ўмилeніемъ къ тебЁ взывaютъ: ї}се, пригвождeйсz на кrтЁ, пригвозди2 и3 ўпраздни2 рукописaніе грэхHвъ нaшихъ: ї}се, рyцэ со кrтA простирazй ко всBмъ, привлецы2 и3 мS, заблyждшаго. ї}се, двeре nвцaмъ, въ рeбра прободeнный, введи1 мz ћзвами твои1ми въ черт0гъ тв0й: ї}се, пл0тію распsтый, распни2 пл0ть мою2 со страстьми2 и3 похотьми2. ї}се, скончавazйсz въ мyкахъ, дaждь ми2, да сeрдце моE не сyдитъ и4но что2 вёдэти, т0чію тебE рaспzта: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ ‹.

Спасти2 хотsй мjръ, слэпы1хъ, хромы1хъ, прокажeнныхъ, нэмы1хъ и3 глухи1хъ и3сцэли1лъ є3си2, духHвъ лукaвыхъ tгнaлъ є3си2: неразyмніи же їудeє, ѕл0бою ды1шуще и3 зaвистію мyчими, пригвозди1ша тS ко кrтY, не вёдуще пёти: ґллилyіа.

Јкосъ ‹.

ЦRю2 превёчный, ї}се, вeсь стрaждеши за моE невоздержaніе, да всег0 мz чи1ста сотвори1ши, во всeмъ џбразъ нaмъ подаsй, да послёдуемъ стопaмъ твои6мъ, зовyще: ї}се, любы2 неизслёдимаz, распeншымъ тS грэхA не постaвивый: ї}се, съ в0племъ крёпкимъ и3 со слезaми въ вертогрaдэ молsйсz, научи2 и3 нaсъ моли1тисz. ї}се, вс‰ прbр0чєствіz њ тебЁ и3сп0лнивый, и3сп0лни во бlги1хъ жел†ніz сeрдца нaшегw: ї}се, д¦ъ тв0й въ рyцэ nц7Y предaвый, въ чaсъ и3сх0да моегw2 пріими2 дyхъ м0й. ї}се, ри6зы тво‰ раздэли1ти не возбрани1вый, кр0ткw дyшу мою2 t тёла tдэли2: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ №i.

Пёніе всеумилeнное приношaше тебЁ всенепор0чнаz м™рь твоS, глаг0лющи: ѓще и3 стрaждеши на кrтЁ, но вёмъ тS и3з8 чрeва прeжде денни1цы t nц7A рождeнна, ви1жду бо, ћкw твaрь всS сострaждетъ тебЁ: предаeши д¦ъ тв0й nц7Y, и3м0й дyхъ пріими2 и3 не њстaви менє2, зовyщую: ґллилyіа.

Јкосъ №i.

Ћкw свэтопріeмнаz свэщA, ў кrтA твоегw2 горsше люб0вію къ тебЁ, и3 м™рнею дв7а пренепор0чнаz њбдержaшесz болёзнію, заходsщу тебЁ во гр0бъ, и4стинному сlнцу прaвды. съ нeюже и3 сeрдца нaшегw моли6твы пріими2 сицєвы1z: ї}се, вознесы1йсz на дрeво, да нaсъ, пaдшихъ, совознесeши ко nц7Y своемY: ї}се, дёвственнику приснодв7у въ м™рь даровaвый, да нaсъ дёвству и3 чистотЁ научи1ши. ї}се, тебE, бGа сл0ва р0ждшей, ўченикA бGосл0ва вручи1вый, вручи2 и3 нaсъ всёхъ є3S м™рнему заступлeнію: ї}се, мjра и3 ѓда побэди1телю, побэди2 невёріе, г0рдость житeйскую и3 п0хоть nчeсъ, въ нaсъ живyщыz. ї}се, смeрти держaвы разруши1телю, вёчныz смeрти и3збaви мS: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ в7i.

Бlгодaть твою2 подaждь мнЁ, ї}се, б9е м0й, пріими1 мz, ћкоже пріsлъ є3си2 їHсифа съ нікоди1момъ, да ћкw чи1стую плащани1цу, дyшу мою2 принесY тебЁ, и33 вонsми добродётелей помaжу пречcтое тёло твоE, и3 ћкw во гр0бэ, въ сeрдцэ моeмъ и3мёю тS, зовы1й: ґллилyіа.

Јкосъ в7i.

Пою1ще твоE в0льное распsтіе, покланsемсz стrтeмъ твои6мъ, хrтЁ, вёруемъ съ с0тникомъ, ћкw вои1стину б9ій сн7ъ є3си2, пріити2 и3мёzй на џблацэхъ съ си1лою и3 слaвою мн0гою: тогдA ќбw не посрами2 нaсъ, кр0вію твоeю и3скуплeнныхъ и3 тaкw вопію1щихъ: ї}се многострадaльный, рыдaніемъ дв7ы, м™ре твоеS, вёчнагw плaча и3схити1 ны: ї}се, t всёхъ њстaвленный, не њстaви мS є3ди1нагw въ чaсъ смeрти моеS. ї}се, съ магдали1ною ногaмъ твои6мъ касaющасz, пріими1 мz: ї}се, съ предaтелемъ и3 распeншими тS не њсуди2 менє2. ї}се, съ разб0йникомъ бlгоразyмнымъ въ рaй введи1 мz: ї}се, сн7е б9ій, помzни2 нaсъ, є3гдA пріи1деши во цrствіи твоeмъ.

Кондaкъ Gi.

Q ї}се хrтЁ, ѓгнче б9ій, взeмлzй грэхи2 мjра, пріими2 мaлое сіE t всеS души2 нaшеz приноси1мое тебЁ бlгодарeніе, и3 и3сцэли1 ны сп7си1тельными твои1ми страдaньми t всsкіz болёзни душeвныz и3 тэлeсныz, њгради1 ны кrт0мъ твои1мъ t вр†гъ ви1димыхъ и3 неви1димыхъ, и3 при кончи1нэ животA нaшегw не њстaви нaсъ, да смeртію твоeю и3збaвльшесz вёчныz смeрти, вы1ну зовeмъ тебЁ: ґллилyіа.

Сeй кондaкъ глаг0ли три1жды.

Тaже јкосъ № и3 кондaкъ №.

Јкосъ №.

Кондaкъ №.

Моли1тва ко гDу ї}су распsтому.

На кrтЁ пригвождeнный за ны2, ї}се хrтЁ, є3динор0дный бGа nц7A сн7е, ми1лости, любвE и3 щедр0тъ неизчерпaемаz бeздно! Вёмъ, ћкw грэхHвъ рaди мои1хъ, t неизречeннагw чlвэколю1біz, кр0вь твою2 проліsти на кrтЁ и3зв0лилъ є3си2, ю4же ѓзъ, nкаsнный и3 неблагодaрный, досeлэ сквeрными мои1ми дёлы попирaхъ и3 ни во чт0же вмэнsхъ. тёмъ u5бо и3з8 глубины2 беззак0ніz и3 нечистоты2 моеS ќмныма nчи1ма на распsтаго тS на кrтЁ и3скупи1телz моего2 воззрёвъ, со смирeніемъ и3 вёрою во глубинY ћзвъ, твоегw2 милосeрдіz и3сп0лненныхъ, себE повергaю, грэхHвъ прощeніz и3 сквeрнагw житіS моегw2 и3справлeніz просS. Ми1лостивъ бyди мнЁ, влdко и3 судіE м0й, не tри1ни мS t лицA твоегw2, но всеси1льною твоeю рук0ю сaмъ мS къ тебЁ њбрати2 и3 на пyть и4стиннагw покаsніz настaви, да tны1нэ положY сп7сeніz моегw2 начaло. Б9eственными страдaньми твои1ми ўкроти2 мо‰ плотск‡z стр†сти: и3зліsнною твоeю кр0вію њчи1сти мо‰ душє1вныz сквє1рны: распsтіемъ твои1мъ распни1 мz мjру съ соблaзнами є3гw2 и3 похотьми2: кrт0мъ твои1мъ њгради1 мz t неви1димыхъ вр†гъ, ловsщихъ дyшу мою2. Прободeнныма ногaма твои1ма t всsкагw пути2 лукaвагw возбрани2 ногaмъ мои6мъ: прободeнныма рукaма твои1ма рyцэ мои2 t всsкагw неуг0днагw тебЁ дёла воздержи2. Пригвождeнный пл0тію, пригвозди2 стрaху твоемY пл0ть мою2, да ўклони1всz t ѕлA, творю2 блaго пред8 тоб0ю. Преклони1вый главY твою2 на кrтЁ, къ земли2 смирeніz приклони2 вознесeнную мою2 горды1ню: вэнцeмъ твои1мъ терн0вымъ њгради2 мо‰ ўшесA, во є4же не слы1шати кромЁ полeзнагw: жeлчь ўстaми вкуси1вый, положи2 хранeніе нечи6стымъ ўстHмъ мои6мъ: tвeрстое копіeмъ и3мёzй сeрдце, сeрдце чи1сто во мнЁ сози1жди: всёми твои1ми ћзвами всег0 мz слaдцэ въ люб0вь твою2 ўzзви2, да тебE, гDа моего2, возлюблю2 всeю душeю, всёмъ сeрдцемъ, всeю крёпостію и3 всёмъ помышлeніемъ. Дaждь ми2 себE стрaнна и3 неимyща гдЁ главы2 подклони1ти: дaждь ми2 себE всебlгaго, и3збавлsющаго дyшу мою2 t смeрти: дaждь мнЁ себE всеслaдкаго, ўслаждaющаго мS въ ск0рбехъ и3 напaстехъ своeю люб0вію, да є3г0же пeрвэе ненави1дэхъ, прогнэвлsхъ, t себє2 и3згонsхъ и3 ко кrтY пригвождaхъ, сего2 ны1нэ возлюблю2, рaдуzсz пріимY и3 слaдцэ кrтъ є3гw2 до концA жи1зни моeй понесY. Не дaждь tсeлэ, q всебlгjй и3скупи1телю м0й, ни є3ди1ной моeй в0лэ совершaтисz, понeже ѕлA є4сть и3 непотрeбна, да не пaки впадY въ тsжкую раб0ту цaрствовавшагw во мнЁ грэхa: но твоS в0лz бlгaz, спасти1 мz хотsщаz, да совершaетсz во мнЁ всегдA, є4йже мS вручaz, тебE, распsтаго гDа моего2, ќмнымъ nчесeмъ моегw2 сeрдца представлsю и3 молю2 и3з8 глубины2 души2, да и3 въ разлучeніи моeмъ t брeннагw моегw2 тёла, тебE є3ди1наго на кrтЁ твоeмъ ўзрю2, въ рyцэ мS защищeніz своегw2 пріeмлюща, и3 t воздyшныхъ духHвъ ѕл0бы хранsща, вселsюща же со грBшники, покаsніемъ тебЁ бlгоугоди1вшими. Ґми1нь.

Моли1тва и3нaz ко гDу ї}су распsтому.

ГDи ї}се хrте, сн7е бGа живaгw, тв0рче нeба и3 земли2, сп7си1телю мjра, сE ѓзъ, недост0йный и3 пaче всёхъ грэшнёйшій, смирeннw кwлёна сeрдца моегw2 пред8 слaвою вели1чества твоегw2 преклони1въ, воспэвaю кrтъ и3 страд†ніz тво‰, и3 бlгодарeніе тебЁ, цRю2 всёхъ и3 бGу, приношY, ћкw бlгоизв0лилъ є3си2 вс‰ труды2 и3 вс‰кіz бэды6, нап†сти и3 мучє1ніz, ћкw чlвёкъ понести2, да всBмъ нaмъ во всsкихъ печaлэхъ, нyждахъ и3 њѕлоблeніихъ сострaждущій пом0щникъ и3 сп7си1тель бyдеши. Вёмъ, всеси1льне влdко, ћкw вс‰ сі‰ тебЁ u5бо не бы1ша потрє1бна, но человёческагw рaди сп7сeніz, да всёхъ нaсъ и3скyпиши t лю1тыz раб0ты врaжіz, кrтъ и3 страд†ніz претерпёлъ є3си2. Что2 u5бо воздaмъ тебЁ, чlвэколю1бче, њ всёхъ, ±же пострадaлъ є3си2 менє2 рaди грёшнагw; не вёмъ: душa бо и3 тёло и3 вс‰ бlг†z t тебє2 сyть, и3 вс‰ мо‰ тво‰ сyть, и3 ѓзъ тв0й є4смь. Т0чію на безчи1сленное твоE, бlгоутр0бне гDи, милосeрдіе надёzсz, пою2 твоE неизречeнное долготерпёніе, величaю неисповэди1мое и3стощaніе, слaвлю твою2 безмёрную ми1лость, покланsюсz пречcтымъ стrтeмъ твои6мъ, и3 вселюбeзно лобызaz ћзвы тво‰, вопію2: поми1луй мS, грешнаго, и3 сотвори2, да не безпл0денъ бyдетъ во мнЁ кrтъ тв0й с™ы1й, да причащazсz здЁ съ вёрою страдaніємъ твои6мъ, спод0блюсz ви1дэти и3 слaву цrтвіz твоегw2 на нб7си2! Ґми1нь.

Акафіст Божественним Страстям Христовим
Кондак 1

Непереможний Воєводо і Господи небес і землі, Тебе, Царя Безсмертного, бачачи на хресті розіп’ятим, все творіння змінилося, небо вжахнулося, основи землі захиталися; ми ж, недостойні, подячне поклоніння Твоєму нас ради стражданню приносимо, з розбійником взиваємо до Тебе: Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Ікос 1

Ангелів чиностояння доповнюючи, не від ангелів прийняв Ти, але мене ради, будучи Богом, став Людиною; людину, яка померла за гріхи, животворчим Тілом і Кров’ю Твоєю оживив Ти; тому такій любові Твоїй вдячні співаємо Тобі:

Ісусе Боже, любове предвічна, що так про нас земнородних благозволив.

Ісусе, милосте безмірна, Ти до людей упалих на землю прийшов.

Ісусе, Ти в плоть нашу зодягнувся і смертю Своєю смерті державу зруйнував.

Ісусе, Ти Божественними Твоїми тайнами нас обожнив.

Ісусе, Ти стражданнями і хрестом Твоїм весь світ відкупив.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 2

Бачив Тебе Ангел у саду Гефсиманському, що до поту кривавого в молитві подвизався, приступив, укріплюючи Тебе, коли, як тягар важкий, гріхи наші обтяжили Тебе, Ти бо Адама загиблого, на плечі взявши, перед Отцем поставив і, схиливши коліна, молився. За це з вірою і любов’ю співаю Тобі: алилуя.

Ікос 2

Розуму незбагненного, вільного Твого страждання не зрозуміли юдеї; тому, коли Ти сказав тим, що шукали Тебе вночі зі світильниками: «Я є», вони хоч і впали на землю, але потім зв’язали Тебе і повели на судилище. Ми ж на цьому шляху припадаємо до Тебе, з любов’ю взиваючи:

Ісусе, Світло для світу, світом лукавим зненавиджений.

Ісусе, що живеш у світлі неприступному, людьми темряви взятий.

Ісусе, Сину Божий безсмертний, сином загиблим на смерть виданий.

Ісусе, в якому лестощів немає, облесливим цілуванням зрадника виданий.

Ісусе, що задарма Себе всім подаєш, за срібники проданий.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 3

Силою Божества Твого Ти прорік триразове відречення ученику; він же після цього, хоч і відрікся від Тебе з клятвою, однак коли побачив у дворі архієрейському Господа Свого і Учителя, розчулився серцем, вийшов і гірко плакав. Поглянь і на мене, Господи, і скруши жорстоке серце моє, щоб сльозами моїми обмив гріхи мої, співаючи Тобі: алилуя.

Ікос 3

Маючи воістину владу за чином Мельхіседековим, як Архієрей навіки, став Ти перед беззаконним первосвящеником Каяфою, Владика і Господь усіх; від Твоїх рабів прийнявши страждання, прийми ж від нас моління таке:

Ісусе безцінний, ціною куплений, придбай нас у Твій вічний спадок.

Ісусе, бажання всіх, Петром через страх відкинутий, не відкинь мене грішного.

Ісусе, Агнче незлобний, лютими звірами мучений, визволи мене від ворогів моїх.

Ісусе, Архієрею, що Своєю кров’ю увійшов у Святеє святих, очисти мене від скверн плотських.

Ісусе, зв’язаний, що маєш владу зв’язувати і розрішати, розріши мої тяжкі провини.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 4

Бурею христовбивства дихаючи, юдеї послухали голосу отця неправди і людиновбивці від початку, диявола, відкинули Тебе, праву путь, істину і життя; ми ж Тебе, Христа, Божу силу, в Якому всі скарбниці премудрості і розуму утаємничені є, сповідуючи, взиваємо: алилуя.

Ікос 4

Пілат, слухаючи лагідні Твої слова, як достойного смерті видав Тебе на розп’яття, хоч і сам засвідчив, що жодної провини не знайшов у Тобі, руки свої умив, але серце осквернив. Ми ж, дивуючись таїні вільного Твого страждання, з розчуленням взиваємо:

Ісусе, Сину Божий і Сину Діви, синами беззаконня мучений.

Ісусе, нагий і покривджений, Ти даєш красу квітам польовим і зодягаєш небо хмарами.

Ісусе, насичений ранами, Ти п’ятьма хлібами п’ять тисяч народу наситив.

Ісусе, Царю всіх, замість любові і подяки жорстокі муки прийняв Ти.

Ісусе, нас ради весь день ранами мучений, зціли рани душ наших.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 5

Боготочною кров’ю Твоєю весь зодягнувся Ти, що зодягаєшся світлом як ризою. Знаю, воістину знаю з пророком, чому закривавлені ризи Твої: я, Господи, я гріхами моїми уранив Тебе; Тобі, ради нас ураненому, подячно взиваю: алилуя.

Ікос 5

Передбачив Тебе в Дусі богонатхненний Ісая, безчестям і ранами ураженого, і, вжахнувшись, взивав: бачив Його, і не мав Він ні вигляду, ні доброти. Ми ж, бачачи Тебе на хресті, з вірою і здивуванням взиваємо:

Ісусе, що безчестя терпів, людину славою і честю увінчав Ти.

Ісусе, на Якого ангели дивитись не можуть, по лицю битий; Ісусе, по голові тростиною вдарений, прихили до смирення главу мою.

Ісусе, світлі Твої очі кров’ю затьмарені мав, відверни очі мої, щоб вони не бачили суєти.

Ісусе, від ніг до голови уранений, усього мене здоровим сотвори.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 6

Проповідником Твоєї незлобливості став Пілат, показавши народу, що нічого немає в Тобі достойного смерті, але юдеї, як звірі дикі, кров побачивши, скреготали зубами своїми: «Розіпни, розіпни Його!» — кричали. Ми ж, цілуючи пречисті рани Твої, взиваємо: алилуя.

Ікос 6

Засяяв Ти на видовище і здивування ангелів і людей, коли Пілат говорив про Тебе: ось Чоловік. Тому прийдіть, нас ради зневаженому Ісусу поклонімось, взиваючи:

Ісусе, Творче і Судде всіх, від творіння Свого засуджений і мучений.

Ісусе, премудрості Подателю, Ти відповіді безумним не дав.

Ісусе, Лікарю уранених гріхами, дай мені лікування покаянням.

Ісусе, Пастирю вражений, урази бісів, що спокушають мене.

Ісусе, що плоть мав уранену, скруши серце моє страхом Твоїм.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 7

Бажаючи людину від неволі ворожої визволити, смирив Ти Себе перед ворогами Своїми, Ісусе, і як Агнець безмовний на заколення ведений був, усюди рани терпів Ти, щоб усю зцілити людину, яка взиває: алилуя.

Ікос 7

Дивне показав Ти довготерпіння, коли воїни знущалися над Тобою, за словом неправедного судді, і найтяжчими ранами вражали пречисте Тіло Твоє, яке обагрилося з ніг до голови. Заради цього зі сльозами взиваємо до Тебе:
Ісусе Чоловіколюбний, від людей терням увінчаний.

Ісусе, Божеством безстрасний, страсті терпів, щоб нас від страстей визволити.

Ісусе, Спасе мій, спаси мене повинного всім мукам.

Ісусе, всіма залишений, твердине наша, утверди нас.

Ісусе, всіма зневажений, радосте моя, звесели мене.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 8

Дивно і чудно з’явилися перед Тобою Мойсей та Ілля на Фаворі, говорячи про страждання Твої, що нині звершуються в Єрусалимі; там, побачивши славу Твою, а тут — спасіння наше, взивали: алилуя.

Ікос 8

Усюди юдеями гнаний, багато через многі гріхи мої перетерпів Ти ганьби і мук, бо одні Тебе противником кесаря називають, другі як злодія засуджують, а інші ж: «Візьми, візьми і розіпни!» — викрикують. Всіма осудженому і на розп’яття веденому, Тобі Господу із глибини душі взиваємо:

Ісусе, неправедно осуджений, Судде наш, не осуди нас за ділами нашими.

Ісусе, що знемагав на путі під хрестом, сило наша, в час скорботи і озлоблення мого не залиш мене.

Ісусе, що взивав про допомогу до Отця, Подвигоположнику мій, в немочі моїй укріпи мене.

Ісусе, що безчестя прийняв, славо моя, від слави Твоєї не відкинь мене.

Ісусе, образе пресвітлої іпостасі Отчої, преобрази моє нечисте і скверне життя.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 9

Все живе затремтіло, бачачи Тебе на хресті розіп’ятого; на небі сонце проміння своє сховало, земля затряслася, завіса храму розірвалася, каміння розпалося, померлі воскресли; ми ж поклоняємося на місці, де стояли пречисті ноги Твої, співаючи: алилуя.

Ікос 9

Красномовці велемовні, хоч і багато промовляють, але не можуть достойної подяки віддати божественним страстям Твоїм, Чоловіколюбче, наша ж душа і тіло, серце і вся істота зі зворушливістю до Тебе взивають:

Ісусе, що розіп’явся на хресті, розіпни і розірви рукописання гріхів наших.

Ісусе, що руки з хреста простягуєш до всіх, знайди і мене заблудлого.

Ісусе, двері вівцям, у ребра проколений, введи мене ранами Твоїми в оселі Твої.

Ісусе, плоттю розіп’ятий, розіпни плоть мою з пристрастями і похіттю.

Ісусе, що помер у муках, подай мені, щоб серце моє не бачило нічого, крім Тебе розіп’ятого.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 10

Бажаючи спасти світ, сліпих, кривих і прокажених, німих і глухих зцілив Ти, духів лукавих відігнав Ти; нерозумні ж юдеї, злобою дихаючи, мучені заздрістю, розіп’яли Тебе на хресті, не знаючи співати: алилуя.

Ікос 10

Царю Предвічний, Ісусе, Ти страждаєш за мою нестриманість, щоб усього мене чистим зробити, в усьому образ нам подаєш, щоб ми, прямуючи стопами Твоїми, взивали:

Ісусе, любове недослідима, тим, що розіп’яли Тебе, у гріх не поставив.

Ісусе, що з воланням сильним і зі слізьми в саду молився, навчи і нас молитися.

Ісусе, що всі пророцтва про Себе здійснив, здійсни і добрі бажання се́рця нашого.

Ісусе, що дух Твій у руки Отцю віддав, у час відходу мого прийми дух мій.

Ісусе, що ризи Твої розділити не заборонив, лагідно душу мою від тіла відділи.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 11

Співи зворушені приносячи Тобі, всенепорочна Матір Твоя до Тебе промовляла: хоч і страждаєш на хресті, але знаю Тебе, що Ти із лона перше денниці від Отця народжений, бо бачу, як все творіння співчуває Тобі. Віддаючи Дух Твій Отцю, і Мій дух прийми і не залиш мене, що взиваю до Тебе: алилуя.

Ікос 11

Як яскрава свічка, біля хреста Твого, запалена любов’ю до Тебе і материнським пройнята болем, Діва пренепорочна бачила Тебе, істинне Сонце правди, що заходило в гріб, з Нею ж і сердець наших прийми такі моління:

Ісусе, вознесений на хрест, щоб нас упалих вознести з Собою до Отця Свого.

Ісусе, що дівственнику Приснодіву як Матір дарував, щоб нас дівства і чистоти навчити.

Ісусе, Тій, що Тебе Бога Слово народила, ученика богослова Ти всиновив, усинови і нас її материнському заступництву.

Ісусе, світу і пекла Переможцю, подолай невірство, гордовитість житейську і похіть очей, що в нас живуть.

Ісусе, що смерті владу зруйнував, від вічної смерті визволи мене.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 12

Благодать Твою подай мені, Ісусе, Боже мій, прийми мене, як прийняв Ти Йосифа з Никодимом, і я, як чисту плащаницю, душу мою принесу Тобі і пахощами чеснот намащу пречисте Тіло Твоє, і, як у гробі, в серці моєму буду мати Тебе, взиваючи: алилуя.

Ікос 12

Оспівуючи Твоє вільне розп’яття, поклоняємося страстям Твоїм, Христе, віруємо з сотником, що воістину Ти Божий Син і прийти маєш на хмарі з силою і славою великою; тоді не осором нас, що кров’ю Твоєю викуплені і так співаємо:

Ісусе багатостраждальний, риданням Діви Матері Твоєї від вічного плачу визволи нас.

Ісусе, всіма залишений, не залиш мене самотнім у час кончини моєї.

Ісусе, з Магдалиною, що до ніг Твоїх доторкалася, прийми мене.

Ісусе, зі зрадником і тими, хто розпинав Тебе, не засуди мене.

Ісусе, з розбійником благорозумним у рай введи мене.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 13

О Ісусе Христе, Агнче Божий, що взяв гріхи світу, прийми малу цю від усієї душі нашої подяку, що приносимо Тобі, і зціли нас спасительними Твоїми стражданнями від усякої болісті душевної і тілесної, охорони нас хрестом Твоїм від ворогів видимих і невидимих, і при кончині життя нашого не залиш нас, щоб, смертю Твоєю визволившись від вічної смерті, завжди взивали Тобі: алилуя.

Цей кондак читається тричі. Після цього знову читаються перший ікос і перший кондак.

Ікос 1

Ісусе Боже, любове предвічна, що так про нас земнородних благозволив.

Ісусе, милосте безмірна, Ти до людей упалих на землю прийшов.

Ісусе, Ти в плоть нашу зодягнувся і смертю Своєю смерті державу зруйнував.

Ісусе, Ти Божественними Твоїми тайнами нас обожнив.

Ісусе, Ти стражданнями і хрестом Твоїм весь світ відкупив.

Ісусе, Сину Божий, пом’яни нас, коли прийдеш, у Царстві Твоїм.

Кондак 1

Молитва до Господа Ісуса розіп’ятого

На Хресті розіп’ятий за нас, Ісусе Христе, Єдинородний Бога Отця Сину, милості, любові і щедрот невичерпне джерело! Знаю, що ради моїх гріхів від невимовного чоловіколюбства Кров. Свою пролити на хресті зволив Ти, яку я, окаянний і невдячний, дотепер скверними моїми ділами зневажав і ні в що ставив, тому із глибини беззаконня і нечистоти моєї очима серця на Тебе, розіп’ятого на Хресті Визволителя нашого, поглянувши, зі смиренням і вірою в глибину ран, Твого милосердя сповнених, себе віддаю, гріхів прощення і скверного життя мого виправлення благаю. Милостивим будь до мене, Владико і Суддя мій, не відкинь мене від лиця Твого, але всесильною Твоєю рукою Сам мене до Себе наверни і на шлях істинного покаяння направ, щоб віднині поклав спасіння мого початок. Божественними стражданнями Твоїми втихомир мої плотські пристрасті; пролитою Твоєю Кров’ю очисти мої душевні скверни; розп’яттям Твоїм розіпни мене для світу цього з його спокусами та похотями; хрестом Твоїм охорони мене від невидимих ворогів, що шукають душу мою; проколеними ногами Твоїми від усякої дороги лукавої збережи ноги наші, проколеними руками Твоїми руки мої від усякого невгодного Тобі діла утримай; розіп’ятою плоттю розіпни стра́хові Твоєму плоть мою, щоб, ухилившись від зла, творив благо перед Тобою. Ти, що голову на хресті схилив, схили до смирення вознесену мою гординю. Вінцем Твоїм терновим охорони́ вуха мої, щоб вони не слухали непотребного. Ти, що жовч устами спожив, постав охорону нечистим устам нашим. Проколене списом маючи серце, серце чисте сотвори в мені; всіма Твоїми ранами всього мене любов’ю Твоєю порань, щоб Тебе, Господа мого, полюбити всією душею, всім серцем, усією силою і всіма помислами. Дай мені Себе подорожнього, що не маєш де голови прихилити, дай мені Себе всеблагого, що визволяєш душу мою від смерті, дай мені Себе найсолодшого, що насолоджуєш мене в скорботах і напастях Своєю любов’ю. Кого спочатку ненавидів, прогнівляв, від себе відганяв і на хресті розпинав, Того нині полюблю, з радістю прийму і з насолодою хрест Його до кінця життя понесу. Не дай віднині, о всеблагий Визволителю мій, жодній моїй волі звершитися, бо вона зла і непотребна, щоб знову не впав я в рабство пануючого в мені гріха. Але Твоя воля блага́, спасти мене бажаюча, нехай звершується в мені завжди. Їй же себе вручаючи, Тебе, розіп’ятого Господа мого, розумними очима серця мого уявляю і молюся із глибини душі, щоб і в час розлучення мого з тілом Тебе єдиного на хресті бачив, що в руки захисту Твого мене приймаєш і від піднебесних духів злоби оберігаєш, оселяєш же з грішниками, які покаянням Тобі благовгодили. Амінь.

Молитва інша до Господа Ісуса розіп’ятого

Господи Ісусе Христе, Сину Бога Живого, Творче неба і землі, Спасителю світу, це я, недостойний і більш за всіх грішний, смиренно коліна се́рця мого перед славою величі Твоєї схиливши, оспівую хрест і страждання Твої і подяку Тобі, Царю всіх і Богу, приношу; бо зволив Ти всі труди і всілякі бíди, напасті і муки як людина перетерпіти, щоб усім нам у всяких печалях, нужді і озлобленнях помічником і спасителем бути. Знаю, всесильний Владико, що все це Тобі не було потрібно, але заради людського спасіння, щоб усіх нас викупити від лютого рабства ворожого, хрест і страждання перетерпів Ти. Чим віддячу Тобі, Чоловіколюбче, за все, що зробив Ти для мене грішного? Не знаю. Душа, тіло і все добре від Тебе є, і все моє Твоє, і я Твій. Тому, на безмірне Твоє благоутробне милосердя, Господи, надіючись, оспівую Твоє невимовне довготерпіння, величаю незбагненне приниження, славлю Твою безмірну милість, поклоняюся пречистим страстям Твоїм і з любов’ю, цілуючи рани Твої, взиваю: помилуй мене грішного і зроби, щоб не безплідним був у мені хрест Твій святий, щоб, причащаючись із вірою стражданням Твоїм, сподобився я бачити і славу Царства Твого на небі. Амінь.